Білинський Михайло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білинський Михайло Іванович

БІЛИ́НСЬКИЙ Михайло Іванович (04(16). 11. 1882, с. Драбове-Барятинське Полтав. губ., нині смт Драбів Черкас. обл. – 17. 11. 1921, с. Малі Міньки, нині Народиц. р-ну Житомир. обл.) – політичний і військовий діяч. Народився в сім’ї поміщика. Закін. Полтав. класичну г-зію, Лазарев. ін-т сх. мов у Москві, мор. школу в С.-Петербурзі (1909). Служив мічманом на Балтій. флоті. Під час 1-ї світ. війни – на воєнно-мор. службі, капітан 3-го рангу, пом. ком-ра 2-го Балтій. флот. екіпажу. В грудні 1917 приїхав до Києва, вступив до Укр. партії соціалістів-самостійників. Від 1917 – чл. Укр. воєнно-мор. штабу Балтій. флоту. Один з організаторів Ген. секретаріату мор. справ УНР, очолив його 25 грудня того ж року. Залучався ЦР до держ. служби як дипломат, зокрема до вироблення укр. вимог на мирних переговорах у Брест-Литовському. За доби Укр. Держави П. Скоропадського – заст. нач. Гол. мор. госп. управи. У травні–жовтні 1918 входив до складу укр. дипломат. делегації, яка вела в Києві переговори щодо підписання мирного договору з рад. Росією. Від 26 грудня 1918 до 9 квітня 1919, одержавши звання контр-адмірала, очолював Мор. мін-во УНР в урядах В. Чехівського та С. Остапенка. 1919 – ком-р 1-ї Укр. мор. дивізії. Наприкінці квітня 1919 за влас. бажанням звільнився з посади міністра, щоб очолити сформовану ним же 1-у дивізію мор. піхоти, з якою перебував на фронті до кінця того ж року. У жовтні 1920 обіймав посаду міністра внутр. справ УНР (в екзил. уряді А. Лівицького). 1920– 21 входив до складу Всеукр. нац. ради, очолював її й був заст. голови уряд. комісії з розробки Конституції УНР. Брав участь у 1-му (1919–20) та 2-му (1921) Зимових походах Армії УНР на територію, захоплену більшов. армією. Під час бою з частинами більшов. армії потрапив в оточення й, не бажаючи здаватися, застрелився.

Літ.: Удовиченко О. Україна у війні за державність. Вінніпеґ, 1954; Савченко-Більський В. Старший лейтенант флоту Михайло Білинський // Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд. К., 1995; Генералітет укр. визв. змагань.

В. М. Чисников

Стаття оновлена: 2003