Білицьке - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білицьке

БІ́ЛИЦЬКЕ – місто Донецької області, підпорядковане Добропільській міськраді. Знаходиться у зх. частині області, за 80 км на Пн. від обл. центру, за 12 км на Пд. Сх. від м. Добропілля та за 4 км від залізнич. ст. Мерцалове, в долині р. Водяна (притока р. Бик, бас. Дніпра). Поверхня – погорбована рівнина, з похилом зі Сх. на Зх. Пл. 2,18 км2. Насел. 10 093 особи (2001, складає 87,1 % до 1989): українців – 61,7 %, росіян – 2,2 %, проживають також білоруси, латиші, естонці, казахи, узбеки, молдавани та ін. Вперше згадується 1909 як хутір Б., що складався з 15-ти саман. хат. 1932–33 тут відкрито великі поклади кам’яного вугілля. 1941–43 Б. окупов. нім. військами. 1951 був затвердж. проект буд-ва шахти з робітн. селищем. Статус смт – від 1956, міста – від 1966. Пром-сть представлена підпр-вами вугіл. галузі, серед них – шахта «Білицька» ДХК «Добропільвугілля», держ. центр. збагачувал. ф-ка «Жовтнева». Працюють також ВАТи – «Добропіл. хлібокомбінат», «Точмаш» (випускає товари нар. споживання – меблі, посуд, с.-г. реманент, побут. техніку). У місті – 3 заг.-осв. шк., ПТУ, лікарня, до якої входять 2 поліклініки – для дорослих та дитяча, будинок-інтернат для ветеранів війни та праці, де постійно проживають понад 300 осіб (збуд. 1989). Палац культури, Будинок дит. і юнац. творчості, 3 б-ки, муз. школа. Працюють творчі колективи: самодіяльний нар. фольклор. ансамбль «Вечорниці», дит. інструмент. ансамбль «Дзвіночок», ансамбль нар. інструментів. Діють Палац спорту, клуб юних туристів, стадіон. Є парк відпочинку, сквер. Функціонують відділ. 3-х банків. У місті – церква св. мучениці Олександри (УПЦ МП) та храм євангел. християн. Тут живе і працює почес. шахтар, кавалер 3-х знаків 3-х ступ. «Шахтарська Слава», Герой Соц. Праці Ф. Чабан. У місті встановлені погруддя Т. Шевченка, меморіал воїнам-визволителям Б. в роки 2-ї світ. війни.

В. В. Титаренко

Стаття оновлена: 2003