Балетознавство - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Балетознавство

БАЛЕТОЗНА́ВСТВО – наука про балет. У Зх. Європі Б. є складовою частиною науки про хореогр. мист-во – хореології, а дослідження про балет. театр і актор. та постановочне мист-во є галуззю театрознавства. Балетознавців та дослідників танц. культури об’єднують Всесвітня Рада танцю ЮНЕСКО та Ком-т танцю Міжнар. ін-ту театру. В Україні працюють Нац. ком-т Всесвіт. ради танцю ЮНЕСКО та Асоц. діячів хореогр. мист-ва Нац. всеукр. муз. спілки (президент Ю. Станішевський), де об’єднуються в фахову секцію балетознавці та балетні критики. Б. вбирає естетику, історію, теорію та балетну критику. Історія балету вивчає істор. процеси розвитку хореографії, теорія балету – аналізує своєрідність балет. мист-ва як специфічної форми худож. культури, його структурно-стил. особливості; балетна критика – явища сучас. балету й особливості нових балет. постановок. Перші друк. згадки про балет з’явилися в Україні на поч. 19 ст. і пов’язані з діяльністю кріпац. театрів (П. Шаліков. «Путешествие в Малороссию», Москва, 1803). Матеріали з історії перших профес. постановок балет. вистав на Харків. сцені від 1780 та постановок у трупі І. Штейна від 1816 подає Г. Квітка-Основ’яненко у ст. «История театра в Харькове» (1841). Відомості про розвиток балету в Києві вперше вміщено у кн. «Драматический театр в Киеве» М. Ніколаєва (1898). Публікації з питань балету (переважно анонімні) друкувала місц. преса. 1919 у Києві було видано перше фундам. дослідження в галузі нац. танц. фольклору – «Теорія українського народного танцю» В. Верховинця, що перевидавалося в Полтаві (1920) та Києві (1962, 1967, 1990). Після створення балет. труп в опер. театрах України (1925–26) постійну увагу балетові почали приділяти газети й журнали Києва, Харкова, Одеси (відгуки на вистави, дискусії про значення балет. класики та шляхи розвитку нац. балету, інтерв’ю з відомими балетмейстерами). Авторами публікацій часто були поети, літератори, композитори, музико- й театрознавці: М. Вериківський, М. Вороний, П. Козицький, Я. Полфьоров, М. Шелюбський, І. Туркельтауб та ін. У передвоєн. час та після війни з ґрунтов. рецензіями на балетні вистави театрів України у всесоюз. та респ. пресі виступали І. Белза, Я. Ган, А. Гозенпуд, Є. Кротевич, М. Рильський, В. Чаговець.

Актив. розвиток укр. Б. почався від 60-х рр. З’явилися узагальнюв. дослідження Ю. Станішевського про розвиток укр. балет. театру та балетмейстер. мист-ва, М. Загайкевич про укр. балетну музику й муз. драматургію. У цей час видано монографії про Київ. (М. Стефановича), Харків., Львів. театри опери та балету, де значну увагу приділено балет. виставам, творчості визнач. діячів укр. хореографії; вийшли популярні книжки про балет Л. Долохової, Н. Матусевич, Ю. Станішевського та ін. Питання нар.-сцен. хореографії висвітлено у працях А. Гуменюка, К. Василенка, Г. Боримської, Є. Зайцева, метод., репертуар. зб. для учасників худож. самодіяльності. Вийшли праці з методики хореогр. роботи у школах й позашкіл. закладах, з питань хореографії народів світу (Г. Березової, Л. Бондаренко та ін.). Питання балету постійно висвітлюються у ж. «Музика», г. «Культура і життя» та ін. період. вид.

Дослідження проблем Б. в Україні здійснюють відділи театро- й музикознавства ІМФЕ НАНУ. У відділі театрознавства (зав. Ю. Станішевський) постійно розробляють істор. й теор. проблеми балет. театру, працює аспірантура з питань балету й хореографії, серед її вихованців – Г. Боримська, О. Єльохіна, П. Білаш, В. Коломієць, Т. Кохан, А. Тулянцев. Про актуальні проблеми балет. театру і танц. культури постійно пишуть на сторінках період. видань М. Загайкевич, Н. Зубарева, І. Диченко, Т. Швачко, І. Цебенко, В. Туркевич.

Літ.: Гуменюк А. І. Народне хореографічне мистецтво України. К., 1963; Станішевський Ю. Український радянський балет. К., 1963; Бондаренко Л. А. Методика хореографічної роботи в школі і позашкільних закладах. К., 1966; Станішевський Ю. Хореографічне мистецтво. К., 1969; Загайкевич М. П. Українська балетна музика. К., 1969; Василенко К. Ю. Лексика українського народно-сценічного танцю. К., 1971; Боримська Г. В. Самоцвіти народного танцю. К., 1973; Зайцев Є. В. Основи народно-сценічного танцю. Ч. 1–2 К., 1975–76; Березова Г. О. Класичний танець у дитячих хореографічних колективах. К., 1977; Загайкевич М. П. Драматургія балету. К., 1978; Станішевський Ю. Балетний театр Радянської України. 1925–1985. К., 1986; Його ж. Балетний театр столиці України. К., 1998; Його ж. Національний академічний театр опери та балету України ім. Т. Г. Шевченка. Історія і сучасність. К., 2002.

І. В. Цебенко

Стаття оновлена: 2003