Балкарова Фоусат - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Балкарова Фоусат

БАЛКА́РОВА Фоусат (Балъкъэр Фоусет; 05. 10. 1932, с. Кішпек, нині Кабардино-Балкарія, РФ) – кабардинська поетеса. Нар. поетеса Кабардино-Балкар. АРСР (1982). Закін. Кабардино-Балкар. ун-т, Літ. ін-т у Москві (1960). Друкується від 1945. Автор книжок віршів і поем кабард. і рос. мовами. Серд них – «Світанок» (1958), «Капля солнца» (Москва, 1960), «Горный напев» (Москва, 1969), «Вишиваю небо» (1971), «Шукаю тебе, батьку» (1975), «На Батьківщині все каміння – золото» (1982), «Стремено мрії» (1983), «Зорі кришталевий дзвін» (1986) та ін., кількох п’єс. Переклала кабард. мовою вірші Т. Шевченка «І досі сниться: під горою», «Не гріє сонце на чужині», «Ой гляну я, подивлюся», «Та не дай, Господи, нікому», «У нашім раї на землі», «По улиці вітер віє» та ін. Укр. поет А. Бортняк присвятив поетесі вірш «На вечорі Фоусат Балкарової» // «ЛУ», 1973, 4 груд. Укр. мовою окремі вірші Б. переклали І. Глинський, Л. Пастушенко, Н. Ткаченко, Н. Гнатюк.

А. М. Дяченко

Стаття оновлена: 2003