БА́ЛОДІС Андрій (Balodis Andrejs; 24. 03. 1908, Вецумнієц. пов., нині Бауський р-н, Латвія — 06. 04. 1987, Риґа) — латиський поет. Член СП Латвії (1940). Заслужений діяч культури Латв. РСР. Учасник 2-ї світової війни. Вів рев. діяльність. 1930 заарешт. і засудж. на 8 р. увʼязне­н­ня. Після звільне­н­ня працював столяром. 1940– 41 — ред. г. «Brîvais Zemnieks»; 1946–48 — відп. секр., 1948–64 — відп. ред. ж. «Karogs». Перший вірш «Pçc pusnakts» («Після опівночі») опубл. 1924 у ж. «Domas». Опублікував низку зб. віршів: «Lai lielgabali klus» («Нехай мовчать гармати», 1951), «Vçji logâ» («Вітер у вікні», 1955), «Spârnotie gadi» («Крилаті роки», 1958). У поет. збірках проповід­ував ідеї комунізму, прославляв рад. дійсність. Інші збірки цього періоду: «Cerîbu un uzvaru gaismâ» («У світлі битв і пере­мог», 1945), «Dzîvîbas sçjçji» («Сіячі життя», 1948), «No sirds» («Від усього серця», 1950). У подальших зб. «Laika upe» («Річка часу», 1968), «Okeânvçjð» («Вітер з океану», 1971), «Zivju debesis» («Небо рибʼяче», 1983), «Rudens sçrmûkðïi» («Осі­н­ня горобина», 1988) від­ображаються філос. роз­думи автора, пошук сенсу життя. Опублікував зб. віршів для дітей: «Kolhoza bçrni» («Діти колгоспу», 1951), «Kamu-kamu kâjiòas» («Кому-кому ніжки», 1970). Пере­кладав збірки віршів поетів В. Інбу, О. Твардовського, Дж. Байрона, І. Бехера, Т. Шевченка. Про Т. Шевченка написав ста­т­тю «Dzîve, kas kïuva par nemirstîgu dziesmu» («Життя, що стало без­смертною піснею») // «Zvaigzne», 1961, № 5.