Балта

БА́ЛТА — місто Одеської області, райцентр. Знаходиться у долині р. Кодима (бас. Пд. Бугу), за 218 км від обл. центру та за 7 км від залізн. ст. з однойм. на­звою. Площа 14,3 км². Насел. 19 962 особи (2001, складає 85,7 % до 1989): 86 % — українці, 10 % — росіяни, 2 % — молдавани, 1 % — євреї, проживають також білоруси, вірмени, болгари, німці та ін. Є авто­станція. Автобусні пере­везе­н­ня на регуляр. маршрутах забезпечує ВАТ «Балтське АТП-15 117», а також приватні мікроавтобуси й таксі. Б. має автобусне сполуче­н­ня з містами Одесою, Києвом, Він­ницею, Дні­пропетровськом, Кишиневом, Тирасполем, Миколаєвом та ін. Історія Б. починається від 1699, коли на лівому березі Кодими польс. магнат Ю. Любомирський спорудив укріплений замок, біля стін якого виросло поселе­н­ня, що ді­стало разом з укріпле­н­ням назву Юзеф­град. 1776 містечко отримало Маґдебур. право й до­звіл польс. короля Станіслава-Авґуста Понятовського на влаштува­н­ня двічі на рік ярмарків, що незабаром набули статусу європейських. За Яс­ським мирним договором 1791, місто у складі Рос. імперії уві­йшло до Катеринослав. намісництва. У 1797 місто стало адм. центром повіту Поділ. губ. Від кін. 18 ст. місто інтенсивно заселялося, гол. чином за рахунок селян-утікачів з України та Росії, ремісників. У 1803 тут проживало 10 тис. осіб. У 1-й пол. 19 ст. Б. стає одним із найважливіших торг. та ремісничих центрів Пд. України. Цьому сприяло її вигідне положе­н­ня на важливому торг. шляху в Бес­сарабію, Молдавію та до чорномор. портів. Напередодні реформи 1861 в місті функціонували 23 невеликих заводи, з них 6 свічкосальних, 8 салотопних, 2 миловарних, пивоварний, 6 цегельних. Працювали лікарня, аптека; на поч. 50-х рр. від­крилося двокласне училище, театр. 1865 збудовано залізницю Одеса–Балта, 1868 її продовжили до Єлисавет­града (нині Кірово­град). 1910 у Б. працювало 24 ф-ки й заводи, а також 197 ремісниц. майстерень, 20 реліг. закладів. Напередодні 1-ї світової війни тут проживало 28 тис. осіб. У квітні 1920 тут вели бої з більшовиками Київ. дивізія та кін­ний полк Чорних запорожців. 1920 в Б. працювали 3 початк. й агрономічна школи, пед. курси, курси друкарів. Було від­крито 2 театри, муз. студію, 4 б-ки, музей. У 1923 Б. стала центром одно­ймен­ного округу і р-ну. 1924-29 Б. — столиця Молдав. АРСР. 1941 Б. окупували нім.-фашист. війська. Тут знаходилися румун. сигуранца, нім. ґестапо та італ. військ. комендатура. Від 1942 в місті діяла під­пільна антифашист. група. 1944 місто звільнили. На фронтах 2-ї світової війни воювали 2,4 тис. жителів Б., 527 із них загинули. Найбільші під­приємства: ВАТи «Балтська швейна ф-ка», «Балтський молочно-консервний комбінат дит. харчува­н­ня», «Балтський завод продтоварів». Функціонують 6 заг.-осв. шкіл, пед. училище, ПТУ; рай. Будинок культури, кінотеатр, муз. школа, 2 нар. самодіял. колективи, нар. самодіял. театр, нар. ансамбль танцю «Балтська зірочка», хореогр. студія «Фаворит»; ДЮСШ, 5 спорт. клубів; історико-крає­знавчий музей; готель, від­діл. 6-ти банків. Діють костел св. Станіслава (кін. 17 — поч. 18 ст.), Свято-Успенський собор (кін. 19 — поч. 20 ст.), Свято-Микільський храм (кін. 19 ст.), старообрядницька церква. Памʼяткою архітектури є комплекс монастиря св. Феодосія (кін. 19 ст.). Серед археол. памʼяток — поселе­н­ня 2-го тис. до н. е. На тер. Б. встановлено меморіал Слави. Видатні уродженці Б.: поет В. Куликівський, оперний спів­ак Д. Гершензон, льотчик-космонавт Г. Шонін, Герої Рад. Союзу Н. Кудрявцев, В. Сорока, П. Чумак, Є. Маріїнський, Л. Балицький, С. Леоницький, повні кавалери ордена Слави К. Білоус, В. Котробай, М. Шуляченко. Тут починався творчий шлях письмен­ників Леся Гомона (А. Королевича), К. Гордієнка, Н. Поклад, рос. письмен­ників В. Катаєва та Е. Багрицького.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю