Балто-Чорноморський союз (БЧС)

Визначення і загальна характеристика

БА́ЛТО-ЧОРНОМО́РСЬКИЙ СОЮ́З (БЧС) — ідея зовнішньополітичної інтеграції (створення коаліції, політико-економічного союзу, вісі, дуги, альянсу) країн басейнів Балтійського та Чорного морів — Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Білорусі, України та інших — з метою співробітництва у економічній, воєнно-політичній, культурній та інших сферах. 

Ідея БЧС багатоаспектна й полягає у співробітництві з проблем безпеки субрегіону; об’єднанні зусиль щодо входження країн субрегіону до європейських і трансатлантичних політичних, економічних, культурних і воєнно-оборонних структур; формуванні Балто-Чорноморського спільного ринку; налагодженні політико-економічного, правового і культурного співробітництва тощо. Ідею БЧС сучасного виду задекларувала група українських політиків на чолі з народним депутатом України М. Поровським та українські національно-патріотичні організації (зокрема УРП) на початку 90-х рр. 20 ст. З часом цю ідею підтримали НРУ, Українська Республіканська Християнська партія, ДемПУ та інші партії, громадсько-політичні, фінансові й підприємницькі організації, які ініціювали її подальшу міжнародну популяризацію. Ідея БЧС реалізовувалась у формі міждержавного громадського й політичного діалогу, проведенні міжнародних форумів і т. п.

Підґрунтям для розвитку ідеї БЧС в Україні можна вважати концепції М. Костомарова та М. Драгоманова щодо побудови демократичної панслов’янської єдності. Такі концепції слугували базисом для появи проектів балто-чорноморської федерації у добу українських визвольних змагань 1917–20 рр. Серед авторів цих проектів були С. Рудницький та М. Грушевський. Останній після розчарувань у можливостях рівноправного об’єднання у федерацію України та Росії вбачав у БЧС перспективу для демократичного розвитку української державності, убезпечення від «реакційного впливу» Росії.

У наш час інтерес до співпраці за такою формулою виявили в Польщі. 1994 з ініціативи УРП та Конфедерації Незалежної Польщі створено Лігу партій країн Міжмор’я. Ідея БЧС отримала своє продовження у створеній 1997 міжнародної громадської організації — Балто-Чорноморській Асамблеї (БЧА). Засновниками й учасниками БЧА є політичні партії, громадські організації, об’єднання підприємців, відомі політичні та громадські діячі з України, Польщі, Білорусі, Литви та Латвії. Проект БЧС кореспондує з сучасними інтеграційними процесами в Європі та світі. Зростання кооперації в політичній, економічній, комунікаційній і транспортній сферах об’єктивно відповідає національним інтересам усіх країн потенційного альянсу й може значно полегшити й прискорити процеси трансформації їхніх економік та інтеграції до європейських структур.

Україна — ключова ланка БЧС. Це одностайно визнають представники всіх країн. Інтенсивність розвитку співробітництва й кооперації України з країнами Центральної Європи (ЦЄ) і Балтії має вирішальне значення для прискорення процесу її європейської інтеграції. Спільність підходів до європейської та євроатлантичної інтеграції створює взаємне тяжіння між Балтією й країнами ГУУАМ (Грузія, Узбекистан, Україна, Азербайджан, Молдова). Економічним стрижнем цього співробітництва Півночі та Півдня в середній Європі може стати проект транспортування каспійських енергоносіїв через Україну, що сприяло б підвищенню ступеня диверсифікації енергозабезпечення європейських країн і відродженню давнього шляху «із варяг у греки». Для України пріоритетність розвитку БЧС зумовлена також можливістю здійснення транс’європейських проектів, насамперед транспортних та енергетичних. Географічне розташування України надає їй роль однієї з ключових країн-комунікаторів між Європою, Кавказом і Азією. 

Подальшому розвиткові ідеї БЧС сприяла ініціатива проведення на поч. вересня 1999 в Україні форуму міністерств юстицій (міністрів юстицій) країн субрегіону — Естонії, Латвії, Литви, Польщі, України — та підписання спільного Меморандуму про співробітництво у правовій галузі. Відбулися розширена нарада послів і зустрічі учасників форуму з Президентом, Прем’єр-міністром України, а також «круглий стіл» у ВР України. З ініціативи Президента України у вересні 1999 в Ялті відбулася перша профільна міжнародна конференція «Балто-Чорноморське співробітництво: до інтегрованої Європи ХХІ століття без розподільних ліній» з участю офіційних урядових представників країн Балто-Чорноморського субрегіону. Щоправда, на відміну від проектів розвитку співробітництва, зокрема у Чорноморському регіоні, про успіх яких свідчить інституалізація в 1998 Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), проект БЧС тоді не дістав реального продовження у плані створення певної структури або координаційної програми співробітництва, залишаючись на рівні політичної ідеї. 

Головні причини гальмування розвитку БЧС — відхід Білорусі від раніше задекларованих європейських пріоритетів та її переорієнтація у напрямі політико-економічного зближення з РФ. Цей чинник можна розглядати як причину певної часової затримки розвитку БЧС. Враховуючи ймовірні інтереси Польщі, Словаччини, Молдови, Румунії, Болгарії, Чехії, залучення їх до БЧС замінило б «білоруський коридор». Але ключова причина гальмування повномасштабного розвитку зумовлювалася беззастережними пріоритетами центральноєвропейських країн, зокрема держав Балтії, на вступ у європейської структури, зокрема в ЄС, і досягнення відповідності жорстким економічним критеріям, необхідним для повноправного членства в ЄС. 

За подібної мотивації знижувалася зацікавленість країн ЦЄ в розвитку економічного співробітництва з економічно слабшою Україною — не тільки в рамках БЧС, а й у структурі його як організму, орієнтованого на подальший вступ держав-членів до ЄС. У плані інтеграції країн колишнього соціалістичного блоку та держав Балтії до ЄС особливо несприятливе значення (як для самої України, так і для розвитку БЧС) мають положення Маастріхтської та Шенгенської угод у рамках ЄС щодо поглиблення європейської інтеграції, які встановлюють не екстенсивні (залучення нових членів), а інтенсифікаційні критерії винятковості. Одним із них є вимога жорсткого візового режиму стосовно держав, які знаходяться за спільним кордоном ЄС. 

Розвиток БЧС становить для України геостратегічний інтерес. Як і співпраця у Чорноморському субрегіоні, перспективне БЧС — підготовчий етап для наближення та повномасштабної інтеграції України, а також низки ін. держав Східної та Центральної Європи в загальноєвропейські структури. 

Проте концепція розвитку БЧС за сучасних умов має свій політичний характер. Передумовою й стратегічною метою такого співробітництва визначається єдність балто-чорноморського простору як складової простору загальноєвропейського з перспективно можливим залученням до нього Білорусі. У плані відносин держав цього субрегіону з РФ єдність БЧС сприяла б побудові рівнозначних політичних відносин з усіма країнами, що знаходяться на західному кордоні Росії.

Завантажити статтю