Балук Іван — Енциклопедія Сучасної України

Балук Іван

БАЛУ́К Іван (02. 09. 1909, с. Городище, нині Львiв. обл. – 06. 02. 1973, Буенос-Айрес) – громадський дiяч, церковний діяч УГКЦ. Закiн. Богослов. академiю у Львові (1935). Рукополож. 1936. У 1936–44 був священиком у селах Лучинці й Васютин. Жив у Австрії (1945–48), де працював у таборі для переміщених осіб (Зальцбурґ). Вiд 1948 – в Арґентинi. Засн. парафiї УГКЦ у Вілля Караса (1949–73) й у Вiлля Аделiна (1949–73) – обидві в передмісті Буенос-Айреса. У Вілля Аделіна побудував церкву св. княгині Ольги й заснував монастир сестер Василіянок. З його ініціативи міський уряд одну з вулиць, на якій розташ. церква, монастир, укр. т-во «Просвіта», назвав «Україна». Спiвзасн. i чл. правлiння кредит. кооперативу «Фортуна» в Буенос-Айресі (1957–66). Заснував ф-ку трикотаж. виробів.

М. Василик

Статтю оновлено: 2003

Покликання на статтю
М. Василик . Балук Іван // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=40186 (дата звернення: 14.06.2021)