Кох Юрій - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кох Юрій

КОХ Юрій (Koch Jurij; 15. 09. 1936, с-ще Горки, Німеччина) – сербо­лужицький письменник, драматург, перекладач, журналіст. Літ. премія «Домовіни» (1964, 1969, 1973). Держ. премія Я. Барта-Чішінського (1968, 1974). У Ляй­п­цизі закін. Ун-т (1960) та Вищу театр. школу (1965). Працював на радіо. Друкується у лужиц. і нім. пресі. Пише верхньо- і ниж­ньолужиц., нім. мовами. У повісті «Židowka Hana» (1963) зобразив гнітючу атмосферу переслідувань, безправ’я і нац. утиску під час фашист. диктатури. У дилогії «Mjez sydom mostami» (1968) та «Rosamarja» (1974; обидві – Будишин) звернувся до проблем, пов’язаних зі становленням нових цінностей у свідомості лужичан і німців; за мотивами цих творів створено радіоп’єси. У зб. оповідань «Der einsame Nepomuk» («Осамотнений Непомук», Берлін), «Wotydźenja doma» (обидві – 1978), повістей і романів «Lan­dungder Träume» («Приземлення мрії», 1982; верхньолужиц. версія – «Nawrót sonow», 1983; усі – Будишин); «Der Kirschbaum» («Вишневе дерево», Берлін, 1984) реалістично змалював соц., нац. проблеми простих людей. У деяких творах наявні автобіогр. сюжети. Осн. тематика творчості К. – історія батьківщини, доля її мови, традиції, нар. звичаї, життя лужиц. села. У поезії дебютував зб. віршів «Nadróžny koncert» (Budyšin, 1965). Видав книгу репортажів «Pućowanje k ranju» (Budyšin, 1969), зокрема у репортажі «Біля Тараса Шевчен­ка і запорізьких козаків» на­дру­кував уривки з творів укр. ав­торів, а також спогади про по­дорожі в Росію та Україну, особливу увагу приділив враженням від знайомства з укр. студентами, пись­менниками та науковцями, а також культур. життя Одеси, Києва, Львова. У зб. «Ju­bel und Schmerz der Mandel­krähe» («Ра­дощі і болі сизоворонки», Будишин, 1991) порушив питання екології в Лужиці. Автор кн. для дітей «Mój wuměrjeny kraj» (1977), п’єси «Frico i Majka» (1979), «Hońt­wjer Bahola» (1982), «Pintlašk a zło­tejehnjo» (1983; усі – Будишин). У ж. «Rozhlad» опублікував переклади віршів «Wot­kaz» (1964) Т. Шевченка нижньо­лу­жиц. мовою. Присвятив Каме­няреві вірш «Hdyby Iwan Franko do Łužicy přišoł». Переклав де­які поезії В. Сосюри, Л. Костенко, Д. Павличка, І. Драча, М. Він­грановського, В. Лучука, М. Петренка, Р. Братуня, М. Ільницько­го. В антології «Поезія лужицьких сербів» (К., 1971) пода­но поезії К. у перекладах В. Лучука, Р. Куд­ли­ка, М. Ільницького, М. Вінгра­нов­ського, Ю. Малявського, Г. Мов­чанюка. Новелу «Дивна любов» у перекладі І. Ющука вміщено в антології «Дивна любов: Оповідання лужицьких пись­менників» (К., 1984). Мешкає у м. Хошебуз (Нижня Лужиця).

Літ.: Трофимович К., Моторний В. Нариси з історії серболужицької літератури. Л., 1970; H. Žur. Komuž muza pjero wodźi. Budyšin, 1977; H. Kalštmut. J. Koch // Leksikon awtorow. Budyšin, 1979; Моторный В., Трофимович К. Серболужицкая литература. Л., 1987; Лучук В. Юрій Кох – перекладач української поезії // Пробл. слов’янознав­ства. 1987. Вип. 35; Гугнин А. Введение в историю серболужицкой словесности и литературы от истоков и до наших дней. Москва, 1997.

В. А. Моторний

Статтю оновлено: 2014