Бальзамування

БАЛЬЗАМУВА́ННЯ — насиче­н­ня тканин трупа антисептичними роз­чинами та консервантами, що запобігають діяльності мікроорганізмів, які спричиняють процеси гни­т­тя і пригнічують процеси самоперетравле­н­ня (аутолізу) тканин. Б. сприяє збережен­ню протягом тривалого періоду тіл померлих людей і тварин і може виконуватися, згідно з сан.-епідеміол. умовами для знезараже­н­ня трупів, при виготовлен­ні наук. та навч. препаратів. Бальзамують також тіла померлих ві­домих людей, видатних держ. діячів, зокрема і з метою збереже­н­ня їх у мавзолеях. Б., яке ставило за мету збереже­н­ня тіл померлих на тривалий термін, історично виникло як реліг. обряд. Перші ві­домості про Б. походять з часів Стародав. Єгипту. Давні єгиптяни вірили в пере­селе­н­ня душ. Вони вважали, що коли після смерті людини тіло її зберегти від роз­кла­да­н­ня, то душа її уникне пере­міще­н­ня в тіло тварини. Тому єгиптяни називали набальзамовані тіла святозбереженими. Окрім єгиптян, Б. в давні часи практикували індуси, ас­сирійці, ефіопи, перси, греки та скіфи, які жили на території України (обливали тіло померлого роз­топленим вос­ком). З пошире­н­ням християнства і мусульманства звичай зберігати тіла померлих по­ступово втратив своє значе­н­ня. У середні віки Б. майже не практикувалося. Інтерес до Б. знову виник за доби Від­родже­н­ня, коли почали закладати основи наук. анатомії. У 16– 17 ст. в Європі Б. здійснювали, пере­важно насичуючи труп різними складними роз­чинами, які містили кухон­ну або мор. сіль, галуни, алое, терпентин і аромат. смоли. При цьому трупи або занурювали в роз­чини, або їхні порожнини наповнювали складними порошками. Набальзамовані трупи покривали шаром воску, лаку й натирали кедровою олією. У 18 ст. як речовину, придатну для Б., широко за­стосовували вин­ний спирт. У цей період уперше почали використовувати судин­ні інʼєкції. У 19 ст. було за­пропоновано багато різних способів Б., заснованих на хім., фіз. і біол. властивостях вина­йдених речовин. До їх складу входили сулема, мишʼяк, ефір, галуни, креозот, хлорид цинку, хлороформ, оцтовокислий алюміній, оцтовокислий свинець, карболова, борна й саліцилова кислоти, гліцерин, камфора, тимол, оцтовокислий калій. Важливу роль у Б. ві­ді­грав введений у практику анатом. і пат­анатом. досліджень формалін (ущільнює тканини, ін­активує тканин­ні ферменти, є потужним антисептиком, добре роз­чиняється у воді, не має кольору, до­ступний), який швидко ви­йшов на лідер. позицію серед речовин, придатних для Б.

В Україні школи патолого­анатомів і анатомів, які роз­робляли методи Б., зʼявилися в 19 ст. Високої майстерності Б. досяг видатний хірург і анатом М. Пирогов. Його учень В. Грубер бальзамував тіла імператора Олександра ІІ та імператриці Марії Олександрівни. Другий його учень Д. Виводцев за­пропонував для Б. оригін. роз­чин (рідина Виводцева) і сконструював апарат, за допомогою якого від­бувається заповне­н­ня артерій цим роз­чином. Саме Д. Виводцев здійснив Б. тіла померлого 1881 М. Пирогова. Це Б. ви­знане най­успішнішим в Україні й одним із найвидатніших в історії анатомії. Забальзамоване тіло М. Пирогова зберігається дотепер у скляному саркофазі в музеї-садибі Вишня (Він­ниця). Значним від­кри­т­тям у царині Б. є вина­йде­н­ня видатним харків. патолого­анатомом М. Мельниковим-Ра­зведьонковим (1896) способу збереже­н­ня прижит­тєвого забарвле­н­ня органів і тканин забальзамованого трупа. Цей спосіб Б. складається з 3-х стадій: фіксація тканин у роз­чині формаліну; насиче­н­ня їх у 96-процент. спирті, при якому від­бувається від­новле­н­ня первин. кольору тканини або органу; насиче­н­ня у роз­чині гліцерину та оцтовокислого калію на дис­тильованій воді, за якого остаточно від­новлюється й закріплюється забарвле­н­ня органів і тканин. Новим етапом у Б. були роботи ві­домого харків. анатома В. Вороб­йова, який разом із біо­хіміком Б. Збарським роз­робив (1924) новий метод Б. тіла з метою довготривалого зберіга­н­ня в умовах, до­ступних для огляду. Цей метод дає можливість цілком зберігати порт­ретну подібність і був успішно викори­станий для збереже­н­ня тіл В. Леніна і Г. Димитрова. Серед сучас. анатомів слід ви­окремити ві­домого київ. топо­графо­анатома К. Кульчицького, під керівництвом якого в 1980 було здійснено ребальзамува­н­ня тіла М. Пирогова. Унікал. зразки техніки Б., які мають наук. й істор. цін­ність, пред­ставлені в музеї каф. нормал. анатомії Нац. мед. університету (Київ).

Літ.: Выводцев Д. И. Бальзамирование и способы сохранения анатомических препаратов и трупов животных. С.-Петербург, 1881; Мельников-Ра­зведенков Н. Ф. Новый способ приготовления анатомических препаратов с сохранением нормальной окраски // Мед. обозрение. 1896. Т. 45, вып. 1; Привес М. Г. Методы консервирования анатомических препаратов. Ленин­град, 1956; Цуренко Г. И. Основные методы бальзамирования // Арх. патологии. 1957. Т. 19, № 2; Кульчицкий К. И., Кланца П. А., Собчук Г. С. Н. И. Пирогов в усадьбе Вишня. К., 1981.

В. М. Благодаров, В. Г. Черкасов

Завантажити статтю