БА́ЛЬЦЕР Освальд-Марʼян (23. 01. 1858, містечко Ходорів, нині місто Львів. обл. — 11. 01. 1933, Львів — історик, архівіст. Доктор права і філософії (1883). Дійсний член Польс. АМ (1920). Член НТШ (1926). Ви­вчав право у Львів. (1879–81), потім у Краків. (1881–83) університетах під керівництвом К. Ліске, М. Бобжинського. Освіту здобув у Берліні, Бреслау (нині Вроцлав), у Брун­нера, Дройзена, спеціалізуючись у допоміж. істор. дисциплінах, зокрема у генеалогії (1883–84). Від 1885 — у Львів. університеті: приват-доцент, від 1887 — проф. польс. права, декан юрид. факультету (1892–93; 1914), ректор (1895–96). У 1901 організував у Львові Товариство під­тримки польс. науки (від 1920 — Наук. товариство у Львові), був його головою. Водночас від 1880 працював у Кра­йовому архіві гродських і земських актів у Львові, від 1891 — його дир. Досліджував історію гродських і земських судів, склав індекси до 11–15 томів AGZ, які видавав К. Ліске. Організував у архіві спец. бібліотеку. За час керівництва архівом прийняв на зберіга­н­ня збірку пергаментів, суд. книги, Йосифін. і Францисканську метрики. Під його керівництвом завершено інвентарі галиц., сяніц. і пере­мис. гродських і земських актів. Серед його учнів — апліканти архіву П. Домбковський, Б. Барвінський, В. Гейнош, Г. Полячківна. Досліджував держ. і адм. устрій середньовіч. Польщі, історію давнього права словʼян. народів. У праці «Genealogia Piastów» (Kraków, 1895) подав низку фактів про династичні шлюби польс. князів і королів із Рюриковичами. Б. опублікував юрид. памʼятки вірмен. колоній Зх. України та книги кримінал. справ Сяноцького гродського суду за 1554–1638 — цін­ного джерела про опришків. рух у Надсян­ні та Лемківщині.