Балюк Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Балюк Іван

БАЛЮ́К Іван (15. 03. 1894, с. Трибухівці, нині Дружба Бучац. р-ну Терноп. обл. – 27. 08. 1915, с. Завалів, нині Підгаєц. р-ну Терноп. обл.) – поет, публіцист і громадський діяч. Закін. г-зію в Бучачі (1914). Активний учасник нац. молодіжного руху на Тернопільщині, кер. драгоманів. гуртка, чл. повітового проводу філій «Просвіти», «Січі». З поч. 1-ї світ. війни у серпні 1914 вступив добровольцем до легіону УСС, 1915 був чотарем 5-ї сотні Д. Вітовського. Пройшов бойовий шлях УСС у Карпатах, над Дністром і Золотою Липою. На фронті був чл. стрілец. творчого об’єднання, співробітником видань «Шляхи», «Вістник Союзу Визволення України». Б.– автор статей ідейно-патріот. змісту, військ.-істор. нарисів і поет. зб. «Скошений цвіт». У «Вістнику Союзу Визволення України» надрук. його ст. «Під Галичем» (1915, № 21/22). На його сторінках дискутував на теми стрілец. ідеології. Загинув у бою.

Тв.: З листів одного героя (листи до Д. Донцова) // Шляхи. 1915. № 1; Листи з поля (до С. Масляка) // Літопис Червоної Калини. 1995. № 1/3.

Літ.: Вітовський Д. Із сумно-ясних настроїв // Шляхи. 1915. № 2; Заклинський М. Спомини про Івана Балюка // ЛНВ. 1929. Т. 4; Українські Січові Стрільці 1914–1920. Л., 1935; Ріпецький С. Українське січове стрілецтво. Нью-Йорк, 1956; Мельничук Б. Балюк Іван // Тернопіль. 1993. № 3; Головацький І. Балюк Іван // Укр. журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3.

І. Д. Головацький

Стаття оновлена: 2003