Балюра Ірина Григорівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Балюра Ірина Григорівна

БАЛЮ́РА Ірина Григорівна (09. 01. 1956, м. Бєльці, нині Молдова) – графік і живописець. Закін. Київ. інж.-буд. ін-т (1979). Стажувалась у майстерні Ю. Петрова (1979–86). Працювала викл. ізостудії (1982–88); зав. худож. відділу Дит. школи мист-в (від 1988); від 1982 співпрацює з вид-вами «Молодь», «Музична Україна», ж. «Малятко», «Радуга». Учасниця виставок в Україні та за кордоном (Японія, 1990–91; Нідерланди, 1992). Персон. виставки в Києві (1996, 1999, 2001, 2002). Твори Б. тяжіють до філос. символіки, примхливого переплетіння реаліст. й фантаст. елементів. Прикметна риса творчості – своєрідно трактована декоративність, що фантазійно об’єднує складні композиц. задуми. Автор книжок «Знайди, домалюй, розфарбуй» (К., 1994), «Читаем круглый год» (К., 1995). Оформила нотні вид. та книги: І. Римарук «Висока вода» (К., 1984), К. Молчанов «У сердца есть мечта» (К., 1986), «Грає дитячий оркестр народних інструментів» (К., 1988), Л. Ревуцький «Сонечко» (К., 1989), «Золота пшениця» (К., 1992).

Тв.: цикли «Український костюм» (1985–89), «Морські пейзажі» (1985–99), «Зимовий пейзаж» (1987), «Пейзажі» (1992), «Арлекініана» (1995–97), «Вінок» (1996–97), «Мій Київ» (1996–99), «Пори року» (1998), «Ворзельські етюди» (1998–2002), «Театр масок» (1999), «Лимонно-синє» (2001), «Київські фантазії» (2002).

Г. В. Конькова

Стаття оновлена: 2003