Бандера Олексій Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бандера Олексій Андрійович

БАНДЕ́РА Олексій Андрійович (25. 03. 1911, с. Старий Угринів, нині Калус. р-ну Івано-Фр. обл. – кінець липня 1942, Освенцім, Польща) – учасник національно-визвольних змагань. Син Андрія, брат Богдана, Василя, Володимири, Марти, Оксани, Степана Бандерів. Д-р екон. н. Чл. ОУН. Закін. Стрий. укр. г-зію й агроном. ф-т Львів. політехніки у Дублянах. 1929–30 – чл. старшопластун. куреня «Червона Калина». За постановою Проводу ОУН навч. у Рим. ВШ екон.-політ. наук, де здобув учений ступінь доктора. Чл. станиці ОУН у Римі, яку очолював проф. Є. Онацький. Під час нім. окупації у Львові опікувався сектором робітництва. 1941 у Львові Б. заарешт. німцями й відправлений до Краків. тюрми, звідти 22 липня 1942 – у концтабір Освенцім, де його, як розповідається у спогадах Б. Вітошинського «Українсько-польські взаємини в німецьких тюрмах і концтаборах», по-звірячому закатували польс. в’язні.

Літ.: Пастух Р. Родина Степана Бандери: З когорти славних витязів України. Стрий, 1995; Арсенич П., Федорів Т. Родина Бандерів. Ів.-Ф., 1998.

П. І. Арсенич

Стаття оновлена: 2003