Бандитизм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бандитизм

БАНДИТИ́ЗМ (франц. banditisme, від італ. banda, bandito – загін, зграя, розбійник, бандит) – злочин, який полягає в організації озброєної банди з метою вчинення нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі (ст. 257 Кримін. кодексу України). Від моменту свого утвердження рад. влада розглядала Б. переважно як політ. злочин, і правова оцінка йому давалася насамперед із клас. позицій. Першими актами рад. влади в Україні у сфері кримін. законодавства Б. визнано одним із найнебезпечніших злочинів, скеров. «проти основ радянського ладу, що його завела в Союзі РСР влада робітників і селян» (Кримін. кодекс УСРР, 1927). Відповідними до політ. оцінки Б. були й заходи кримінал. відповідальності за його вчинення: переважно вища міра покарання (розстріл) із конфіскацією всього майна. Декрети рад. уряду встановлювали особл. порядок застосування репрес. заходів до учасників банд і особливу підсудність справ про Б. Зокрема, в місцевостях, де оголошено воєн. стан, надзвичай. комісіям (НК) надавалося право чинити безпосередню розправу (і розстріл) щодо осіб, причетних до Б. Так, Кримін. кодекс узаконював «червоний терор» більшовиків. Під час воєн. дій 1918–20 розгляд справ про Б. входив до компетенції військ.-рев. трибуналів. Б. вважався злочином, що посягає на безпеку держави в політ. сфері. В останні десятиріччя офіц. кримін.-прав. доктрина допускала вчинення окремих випадків Б. і не з політ. мотивів. Кримін. кодекс УРСР 1960 розглядав Б. як злочин проти держави (ст. 69).

Новий Кримін. кодекс України (2001) відносить Б. до злочинів проти громад. безпеки.

В останнє десятиліття 20 ст. в Україні відбувся «вибух» проявів Б. Якщо заг. кількість організов. злочин. груп в Україні від поч. 90-х рр. збільшилась у 4– 5 разів, то Б. за цей час, за офіц. статистикою, зріс більш як у 50 разів. Так, 1990 в Україні було зареєстровано всього 2 випадки Б., у 1995 – 57, 1997 – 110. У 1990 в Україні за Б. не було засуджено жодної особи, у 1995 – засуджено 18, у 1996 – 39, у 1997 – 84, у 1998 – 115, у 1999 – 85, у 2000 – 87 осіб. Дослідж. географії Б. засвідчує, що в останні роки найбільше випадків учинення Б. реєструється в Донец., Дніпроп., Харків., Одес. обл. та АР Крим. Найменш ураженими Б. регіонами України є Черкас., Закарп. та Полтав. обл. Таке зростання Б. пояснюється як криміноген. ситуацією, що склалася останніми роками в нашій державі, так і тим, що за рад. часів офіц. кримінал. статистика не відображала реал. стану Б. в Україні й СРСР у цілому. Вважалося, що оскільки Б., крім усього іншого, посягає ще й на політ. систему, то визнання навіть незнач. кількості вчинених актів Б. означало б послаблення комуніст. ладу. В результаті такого парт. коригування кримін.-прав. політики за ст. 69 Кримін. кодексу УРСР кваліфікувалося лише по декілька фактів Б. на рік, решта кваліфікувалася за статтями Кримін. кодексу, які передбачали відповідальність за розбій, грабіж, зґвалтування, вбивство та ін. злочини проти особи та власності.

Б. є однією з найнебезпечніших форм організов. злочинності, оскільки створює серйозну загрозу для особистої безпеки громадян, їхнього майна, нормал. функціонування органів держ. влади, підпр-в, установ і орг-цій незалежно від форм власності. Чинне кримін. законодавство України встановлює відповідальність за такі прояви Б.: організацію озброєної банди, участь у такій банді, участь у нападі, здійсненому бандою. У кримін. праві під бандою розуміють організов. групу з трьох і більше осіб, які, усвідомлюючи можливість використання ними зброї, об’єдналися для спільної злочин. діяльності. Специфіч. ознаками банди, які відрізняють її від інших форм організов. злочинності, є її озброєність, а також регулярне вчинення нападів на громадян чи підпр-ва, установи та орг-ції. Озброєність банди означає наявність хоча б у одного з її учасників будь-якої зброї, за умови, що ін. члени групи знають про неї й усвідомлюють, що вона може бути застосована під час нападів. Для кваліфікації Б. не має значення, чи використовувано зброю, яка була в банді на озброєнні, під час конкрет. нападу, чи ні. За ступенем організованості та напрямом злочин. діяльності кримінологи виділяють банди прості (класичні), в яких немає суворої підпорядкованості і яскраво вираженого лідера, та банди структуровані (спеціалізовані), в яких наявний лідер, якому належить провідна роль у діяльності банди, і спеціалізація злочин. діяльності. Під участю в банді розуміється не лише безпосереднє здійснення нападів, а й сам факт вступу до неї чи будь-яку іншу участь у діяльності банди як її члена (надання транспорту, засобів зв’язку, зброї, документів, прикриття, приміщень, переховування учасників бандит. нападу, фінансування банди, пошук об’єктів для нападу тощо). Сусп. небезпечність Б. настільки висока, що сам факт створення банди, незалежно від того, чи вчинили її члени хоча б один напад, а також сам факт вступу особи до банди законодавець визнає закінч. злочином. Кримін. кодекс не зазначає конкрет. діянь, які може вчиняти банда. Кримінол. аналіз показує, що злочинна діяльність банд в Україні має здебільшого корисливо-насильниц. спрямованість на вчинення грабежів, розбій. нападів, вимагань, викрадення людей, умисних убивств із корисливих мотивів, а також завдання тілес. ушкоджень, пошкодження транспорту й ін. майна тощо.

Остан. часом простежується тенденція до збільшення в структурі Б. питомої ваги такого злочину, як убивство на замовлення. Потерпілими від такого злочину часто є й члени та керівники злочин. угруповань, бізнесмени, представники влади. Тенденції до збільшення кількості випадків Б., поєднан. з учиненням найнебезпеч. і зухвалих злочинів, сприяли загостренню в Україні соц., екон. і політ. кризи, посиленню правового нігілізму, корумпованості держ. апарату, зокрема правоохорон. органів. Згідно з чинним Кримін. кодексом України Б. карається позбавленням волі на строк від 5-ти до 15-ти р. із конфіскацією майна. Виняткову міру покарання – смертну кару за вчинення Б. – скасовано 1992. До кримін. відповідальності за Б. може бути притягнута особа, яка на момент учинення цього злочину досягла 14-річ. віку.

Літ.: Уголовный кодекс Украинской ССР. Москва, 1954; Курс советского уголовного права. Т. 4. Москва, 1970; Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 7 липня 1995 року «Про судову практику в справах про бандитизм»; Злочинність в Україні: Статист. зб. Держ. ком-ту статистики України. К., 1998.

М. І. Мельник

Стаття оновлена: 2003