Банківська система України

БА́НКІВСЬКА СИСТЕ́МА УКРАЇ́НИ — сукупність різноманітних видів банків та банківських установ у їх взаємозвʼязку, які функціонують на території України. Становле­н­ня Б. с. У. від­бувалося в нелегкий час пере­ходу до регульов. ринк. економіки, що зумовило появу нових екон. явищ, від­носин, ін­ституцій. Стрижнем такої екон. структури є Б. с. У. на чолі з гол. фінанс. ін­ституцією країни — центр. банком. Б. с. У. по­стала внаслідок пере­будови інфра­структури Держбанку СРСР. Перші кроки в пере­будові фінанс. системи України зроблено 1988, коли Б. с. СРСР (Держбанк, Бу­дбанк, Оща­дбанк, Зовнішторгбанк) реорганізовано й утворено 5 спеціаліз. держ. банків: Зовніш­економбанк, Промбу­дбанк, Агро­промбанк, Житлосоцбанк, Оща­дбанк (продовжував виконувати функції центр. банку). Ці банки мали в Україні свої філії й установи. Тоді ж почали створюватися нові комерц. банки різних форм власності. По­ставлені перед ними зав­да­н­ня від­повід­али тогочас. уявле­н­ням про необхідність дозов. впровадже­н­ня ринк. елементів у соціаліст. економіку. Але держ. монополія центру в Б. с. ще залишалася. Біля витоків самост. банків в Україні стояв В. Геть­ман. Саме йому належить ініціатива виходу із союз. структури і створе­н­ня на тер. нашої країни акц.-комерц. незалеж. банку «Україна». У березні 1991 прийнято Закон України «Про банки і банківську діяльність», згідно з яким на базі Укр. респ. контори Держбанку СРСР утвор. НБУ. 7 жовтня 1991 Президія ВР затвердила Статут НБУ. Це банк, який є емісій. центром держави, проводить єдину держ. політику грош. обігу, валют. регулюва­н­ня, створе­н­ня й зміцне­н­ня нац. грош. системи. Від часу створе­н­ня НБУ закладено основи класич. дворівн. структури Б. с., яка містить, з одного боку, центр. банк як гол. банк. ін­ститут, з ін. — Б. с., пред­ставлену мережею комерц. банків і квазібанк. установ, яка на умовах конкуренції задовольняє потреби насел. держави та нар. господарства у банк. послугах і створює умови для стабілізації та зро­ста­н­ня нац. економіки.

У перші роки незалежності у Б. с. У. домінували держ. та колишні держ. банки: 1991 на банк «Україна» (с.-г. сектор), Промінвестбанк (важка пром-сть) та Укрсоцбанк (соц. обслуговува­н­ня та самоврядува­н­ня) припадало понад 80 % банк. діяльності. Держ. екс­порт­но-імпорт. банк та Оща­дбанк залишилися єдиними держ. закладами, які здійснювали в країні комерц. банк. операції. Кожний із них, маючи нову акц. структуру, й надалі використовувався урядом для реалізації екон. про­грам. Через обмеже­н­ня Росією від­пуску грош. знаків Україна гостро від­чувала не­стачу готівки. Це й спричинило ріше­н­ня про за­провадже­н­ня купона. Після зу­стрічі глав держав у Дагомисі в серпні 1992 перед НБУ й мережею комерц. банків по­стало зав­да­н­ня виходу України з рубл. зони. Для цього створили спец. штаб, до якого уві­йшов В. Геть­ман як голова правлі­н­ня НБУ. У листопаді 1992 в обіг було введено укр. карбованець і вилучено рос. рубль. Існував стабілізац. фонд укр. нац. валюти, започатк. у червні 1992. Здійснено під­готовку до пере­ходу на роз­рахунки з державами СНД через кореспондент. рахунки, від­криті НБУ. Від 1993 новий голова НБУ В. Ющенко спрямував зуси­л­ля на те, щоб Б. с. У. сприяла реформуван­ню економіки. 1993 в Україні зареєстровано понад 200 банків. Більшість невеликих і серед. банк. установ не­спроможні були виконувати функції комерц. банків. Необхідно було вирішити пита­н­ня роз­рахунків, реформувати валют. ринок і створити ідеологію нац. грош. ринку. Водночас осн. про­блемою Б. с. У. було подола­н­ня інфляції й стабілізація нац. грош. одиниці — купоно-карбованця. За умов спаду виробництва, що по­єд­нувався з інфляцією, значних дисбалансів у сфері держ. фінансів, кризи платежів тільки монетар. чин­никами подолати інфляцію було неможливо. Випущені в обіг кошти, не забезпечені товар. масою, становили основу інфляц. потенціалу й викликали без­перервне зро­ста­н­ня цін. Усві­домлюючи небезпеку роз­кручува­н­ня грош. маси, НБУ спільно з КМ забезпечили стрима­н­ня її подальшого зро­ста­н­ня. Підпр-ва нар. господарства були по­збавлені фінанс. джерел для покри­т­тя не­стачі навіть обіг. коштів. У червні 1993 НБУ уперше не виділив Мінфіну еміс. коштів. Це дало змогу роз­гортати екон. реформи, зменшувати дефіцит держ. фінансів шляхом від­мови від держ. монополізму в економіці. Великою є роль НБУ також в організації між­банк. роз­рахунків на базі Центр. рахунк. палати. Досконалість тех. оснаще­н­ня та унікальність роз­робленого про­грам. забезпече­н­ня системи електрон. платежів (СЕП) дали змогу досягти світ. рівня опрацюва­н­ня інформації у сфері між­банк. роз­рахунків. НБУ спів­працює із Податковою адміністрацією та Ка­значейством України з метою по­стій. вдосконале­н­ня механізму контролю руху держ. коштів на рахунках юрид. осіб, їхніх прибутків і видатків. Наявність від­повід. баз даних дає змогу посилити контроль і спростити автоматиз. облік. У вересні 1993 НБУ під­ключено до між­нар. банк. мережі S. W. I. F. T. За­провадже­н­ня нац. платіж. системи з викори­ста­н­ням електрон. між­банків. роз­рахунків у січні 1994 унеможливило проведе­н­ня операцій за від­сутності коштів на рахунках банків, за­блокувало спроби здійсне­н­ня несанкціон. емісії й створило умови для кращого викори­ста­н­ня грош. ресурсів комерц. банків. При­скорилися надходже­н­ня до держ. бюджету. Учасниками нац. платіж. системи стали 2338 установ банків України. У серпні 1992 в Україні створено Валютну біржу НБУ, яка була реформована в Українську між­банківську валютну біржу (УМВБ). Курс укр. карбованця стали ви­значати на під­ставі щоден. торгів на УМВБ. Від 1 серпня 1995 припинено обіг готівк. іноз. валюти як засобу платежу. Формувалися умови для забезпече­н­ня статусу нац. грош. одиниці та єдиного закон. засобу платежу. Укр. карбованець став класич. валютою. Його офіц. курс щодо дол. США за 1994 знизився у 8,3 рази, а за 1995 — на 72 %. У вересні 1996 проведено грош. реформу. Загальнодерж. значущість і нар.-госп. важливість цієї акції, а також правильність обраної стратегії під­твердили позитивні зміни у Б. с. У.

Без­конфіскац. тип грош. реформи в Україні продемонстрував захищеність прав людини та грош. заощаджень насел. як на вкладах у банках, так і в готівці, що пере­бувала на руках. Із за­провадже­н­ням одного з найважл. атрибутів державності — нац. грош. одиниці — довіра до фінанс. системи України була під­нята на рівень, до­стат. для повноцін. викона­н­ня комерц. банками своїх функцій. При­скорився рух грошей, що сприяло поліпшен­ню грош.-кредит. ринку України та збільшен­ню надходжень банк. кредитів в економіку. Зросли обсяги довго­строк. кредитува­н­ня. Збільшилося залуче­н­ня коштів насел. на строк. депозити й валютні вклади в комерц. банки. Від­булося зменше­н­ня від­сотк. ставок за кредитами комерц. банків. Пере­хід до конвертованості гривні за поточ. операціями у 1997 дав змогу нац. валюті зайняти гідне місце з-поміж європ. валют. Роз­почалося зро­ста­н­ня надходжень іноз. валюти в державу. Після проведе­н­ня реформи обсяг готівки в обігу збільшився в 1,7 разів. У січні 1998 від­бувся пере­хід бухгалтер. обліку на між­нар. стандарти. З метою аналіт. обліку в комерц. банках введено низку параметрів, які деталізують інформацію про операції клієнтів і контр­агентів, що дає уявле­н­ня про реал. вартість активів банку, їх ризикованість і прибутковість, а також реал. вартість капіталу банку. Успішному проведен­ню реформи сприяло створе­н­ня мережі навч. закладів центр. банку, зокрема Банк. академії НБУ (Суми, 1994), Львів., Харків. і Черкас. банк. коледжів, що готують спеціалістів для всієї Б. с. У.

На­прикінці 1998 Б. с. У. складалася із 214-ти банків (мали 2321 філію), із них держ. — 2, АТ — 182 (від­криті — 129, закриті — 53), ТОВ — 35; з участю іноз. капіталу — 28, зокрема зі стовід­сотк. іноз. капіталом — 9. Банки, які мають ліцензію на проведе­н­ня валют. операцій — 161, ліквідовані — 54.

Світ. фінанс. криза стала сер­йоз. ви­пробовува­н­ням для Б. с. усіх країн, зокрема й України. Реал. за­гроза для України по­стала внаслідок фінанс. кризи в Росії. Завдяки вжитим запобіж. заходам зупинено спад обсягу виробництва. Зміцне­н­ня внутр. ринку істотно знизило вплив девальвації гривні на внутр. ціни. Правлі­н­ня НБУ під­вищило норми обовʼязк. резервува­н­ня від 15 до 16,5 % від суми залуч. коштів; кошти комерц. банків на депозит. рахунках НБУ роз­міщуються на найвигідніших умовах; покри­т­тя обовʼязк. резервів від­бувається без залуче­н­ня готівки в касі та залишкової суми ОВДП), що під­вищує гарантованість і ліквідність резервів; встановлено порядок, за яким комерц. банки, які не гарантують вклади насел. депонува­н­ням цін. паперів (16,5 % від суми залуч. коштів фіз. осіб), пере­раховують від­повід­ну суму коштів банку на окремий рахунок у НБУ; спільно з Мінфіном проведено заходи щодо конверсії ОВДП, які належать НБУ та комерц. банкам. Указом Президента України «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб-вкладників комерційних банків України» затверджено «Положе­н­ня про порядок створе­н­ня Фонду гарантува­н­ня вкладів фізичних осіб». Комплекс провед. заходів забезпечив стабілізацію роз­витку попиту й пропозиції на гроші. Вживаються заходи для забезпече­н­ня необхід. ліквідності банків, нарощуються страх. резерви. В Україні від­мовилися від витрача­н­ня валют. резервів для під­трима­н­ня курсу гривні. Б. с. У. продовжує обраний курс реформува­н­ня, спрямов. на адаптацію до між­нар. стандартів, подальшу капіталізацію й укрупне­н­ня банків. Нині Б. с. У. регулює Закон України «Про банки і банківську діяльність» (2000). Станом на 2001 в Україні зареєстровано 189 банків, серед яких 2 держ., 31 банк, створ. за участі іноз. капіталу, зокрема 7 банків зі стовід­сотк. іноз. капіталом. Найбільше банків функціонує у Києві і Київ. обл. (95), заг. сума сплачених статут. капіталів яких становить 60 % від сплаченого статут. капіталу всіх комерц. банків України.

Завантажити статтю