Банківська система України - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Банківська система  України

БА́НКІВСЬКА СИСТЕ́МА УКРАЇ́НИ – сукупність різноманітних видів банків та банківських установ у їх взаємозв’язку, які функціонують на території України. Становлення Б. с. У. відбувалося в нелегкий час переходу до регульов. ринк. економіки, що зумовило появу нових екон. явищ, відносин, інституцій. Стрижнем такої екон. структури є Б. с. У. на чолі з гол. фінанс. інституцією країни – центр. банком. Б. с. У. постала внаслідок перебудови інфраструктури Держбанку СРСР. Перші кроки в перебудові фінанс. системи України зроблено 1988, коли Б. с. СРСР (Держбанк, Будбанк, Ощадбанк, Зовнішторгбанк) реорганізовано й утворено 5 спеціаліз. держ. банків: Зовнішекономбанк, Промбудбанк, Агропромбанк, Житлосоцбанк, Ощадбанк (продовжував виконувати функції центр. банку). Ці банки мали в Україні свої філії й установи. Тоді ж почали створюватися нові комерц. банки різних форм власності. Поставлені перед ними завдання відповідали тогочас. уявленням про необхідність дозов. впровадження ринк. елементів у соціаліст. економіку. Але держ. монополія центру в Б. с. ще залишалася. Біля витоків самост. банків в Україні стояв В. Гетьман. Саме йому належить ініціатива виходу із союз. структури і створення на тер. нашої країни акц.-комерц. незалеж. банку «Україна». У березні 1991 прийнято Закон України «Про банки і банківську діяльність», згідно з яким на базі Укр. респ. контори Держбанку СРСР утвор. НБУ. 7 жовтня 1991 Президія ВР затвердила Статут НБУ. Це банк, який є емісій. центром держави, проводить єдину держ. політику грош. обігу, валют. регулювання, створення й зміцнення нац. грош. системи. Від часу створення НБУ закладено основи класич. дворівн. структури Б. с., яка містить, з одного боку, центр. банк як гол. банк. ін-т, з ін. – Б. с., представлену мережею комерц. банків і квазібанк. установ, яка на умовах конкуренції задовольняє потреби насел. держави та нар. госп-ва у банк. послугах і створює умови для стабілізації та зростання нац. економіки.

У перші роки незалежності у Б. с. У. домінували держ. та колишні держ. банки: 1991 на банк «Україна» (с.-г. сектор), Промінвестбанк (важка пром-сть) та Укрсоцбанк (соц. обслуговування та самоврядування) припадало понад 80 % банк. діяльності. Держ. експортно-імпорт. банк та Ощадбанк залишилися єдиними держ. закладами, які здійснювали в країні комерц. банк. операції. Кожний із них, маючи нову акц. структуру, й надалі використовувався урядом для реалізації екон. програм. Через обмеження Росією відпуску грош. знаків Україна гостро відчувала нестачу готівки. Це й спричинило рішення про запровадження купона. Після зустрічі глав держав у Дагомисі в серпні 1992 перед НБУ й мережею комерц. банків постало завдання виходу України з рубл. зони. Для цього створили спец. штаб, до якого увійшов В. Гетьман як голова правління НБУ. У листопаді 1992 в обіг було введено укр. карбованець і вилучено рос. рубль. Існував стабілізац. фонд укр. нац. валюти, започатк. у червні 1992. Здійснено підготовку до переходу на розрахунки з державами СНД через кореспондент. рахунки, відкриті НБУ. Від 1993 новий голова НБУ В. Ющенко спрямував зусилля на те, щоб Б. с. У. сприяла реформуванню економіки. 1993 в Україні зареєстровано понад 200 банків. Більшість невеликих і серед. банк. установ неспроможні були виконувати функції комерц. банків. Необхідно було вирішити питання розрахунків, реформувати валют. ринок і створити ідеологію нац. грош. ринку. Водночас осн. проблемою Б. с. У. було подолання інфляції й стабілізація нац. грош. одиниці – купоно-карбованця. За умов спаду вироб-ва, що поєднувався з інфляцією, значних дисбалансів у сфері держ. фінансів, кризи платежів тільки монетар. чинниками подолати інфляцію було неможливо. Випущені в обіг кошти, не забезпечені товар. масою, становили основу інфляц. потенціалу й викликали безперервне зростання цін. Усвідомлюючи небезпеку розкручування грош. маси, НБУ спільно з КМ забезпечили стримання її подальшого зростання. Підпр-ва нар. госп-ва були позбавлені фінанс. джерел для покриття нестачі навіть обіг. коштів. У червні 1993 НБУ уперше не виділив Мінфіну еміс. коштів. Це дало змогу розгортати екон. реформи, зменшувати дефіцит держ. фінансів шляхом відмови від держ. монополізму в економіці. Великою є роль НБУ також в орг-ції міжбанк. розрахунків на базі Центр. рахунк. палати. Досконалість тех. оснащення та унікальність розробленого програм. забезпечення системи електрон. платежів (СЕП) дали змогу досягти світ. рівня опрацювання інформації у сфері міжбанк. розрахунків. НБУ співпрацює із Податковою адміністрацією та Казначейством України з метою постій. вдосконалення механізму контролю руху держ. коштів на рахунках юрид. осіб, їхніх прибутків і видатків. Наявність відповід. баз даних дає змогу посилити контроль і спростити автоматиз. облік. У вересні 1993 НБУ підключено до міжнар. банк. мережі S. W. I. F. T. Запровадження нац. платіж. системи з використанням електрон. міжбанків. розрахунків у січні 1994 унеможливило проведення операцій за відсутності коштів на рахунках банків, заблокувало спроби здійснення несанкціон. емісії й створило умови для кращого використання грош. ресурсів комерц. банків. Прискорилися надходження до держ. бюджету. Учасниками нац. платіж. системи стали 2338 установ банків України. У серпні 1992 в Україні створено Валютну біржу НБУ, яка була реформована в Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ). Курс укр. карбованця стали визначати на підставі щоден. торгів на УМВБ. Від 1 серпня 1995 припинено обіг готівк. іноз. валюти як засобу платежу. Формувалися умови для забезпечення статусу нац. грош. одиниці та єдиного закон. засобу платежу. Укр. карбованець став класич. валютою. Його офіц. курс щодо дол. США за 1994 знизився у 8,3 рази, а за 1995 – на 72 %. У вересні 1996 проведено грош. реформу. Загальнодерж. значущість і нар.-госп. важливість цієї акції, а також правильність обраної стратегії підтвердили позитивні зміни у Б. с. У.

Безконфіскац. тип грош. реформи в Україні продемонстрував захищеність прав людини та грош. заощаджень насел. як на вкладах у банках, так і в готівці, що перебувала на руках. Із запровадженням одного з найважл. атрибутів державності – нац. грош. одиниці – довіра до фінанс. системи України була піднята на рівень, достат. для повноцін. виконання комерц. банками своїх функцій. Прискорився рух грошей, що сприяло поліпшенню грош.-кредит. ринку України та збільшенню надходжень банк. кредитів в економіку. Зросли обсяги довгострок. кредитування. Збільшилося залучення коштів насел. на строк. депозити й валютні вклади в комерц. банки. Відбулося зменшення відсотк. ставок за кредитами комерц. банків. Перехід до конвертованості гривні за поточ. операціями у 1997 дав змогу нац. валюті зайняти гідне місце з-поміж європ. валют. Розпочалося зростання надходжень іноз. валюти в державу. Після проведення реформи обсяг готівки в обігу збільшився в 1,7 разів. У січні 1998 відбувся перехід бухгалтер. обліку на міжнар. стандарти. З метою аналіт. обліку в комерц. банках введено низку параметрів, які деталізують інформацію про операції клієнтів і контрагентів, що дає уявлення про реал. вартість активів банку, їх ризикованість і прибутковість, а також реал. вартість капіталу банку. Успішному проведенню реформи сприяло створення мережі навч. закладів центр. банку, зокрема Банк. академії НБУ (Суми, 1994), Львів., Харків. і Черкас. банк. коледжів, що готують спеціалістів для всієї Б. с. У.

Наприкінці 1998 Б. с. У. складалася із 214-ти банків (мали 2321 філію), із них держ. – 2, АТ – 182 (відкриті – 129, закриті – 53), ТОВ – 35; з участю іноз. капіталу – 28, зокрема зі стовідсотк. іноз. капіталом – 9. Банки, які мають ліцензію на проведення валют. операцій – 161, ліквідовані – 54.

Світ. фінанс. криза стала серйоз. випробовуванням для Б. с. усіх країн, зокрема й України. Реал. загроза для України постала внаслідок фінанс. кризи в Росії. Завдяки вжитим запобіж. заходам зупинено спад обсягу вироб-ва. Зміцнення внутр. ринку істотно знизило вплив девальвації гривні на внутр. ціни. Правління НБУ підвищило норми обов’язк. резервування від 15 до 16,5 % від суми залуч. коштів; кошти комерц. банків на депозит. рахунках НБУ розміщуються на найвигідніших умовах; покриття обов’язк. резервів відбувається без залучення готівки в касі та залишкової суми ОВДП), що підвищує гарантованість і ліквідність резервів; встановлено порядок, за яким комерц. банки, які не гарантують вклади насел. депонуванням цін. паперів (16,5 % від суми залуч. коштів фіз. осіб), перераховують відповідну суму коштів банку на окремий рахунок у НБУ; спільно з Мінфіном проведено заходи щодо конверсії ОВДП, які належать НБУ та комерц. банкам. Указом Президента України «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб-вкладників комерційних банків України» затверджено «Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб». Комплекс провед. заходів забезпечив стабілізацію розвитку попиту й пропозиції на гроші. Вживаються заходи для забезпечення необхід. ліквідності банків, нарощуються страх. резерви. В Україні відмовилися від витрачання валют. резервів для підтримання курсу гривні. Б. с. У. продовжує обраний курс реформування, спрямов. на адаптацію до міжнар. стандартів, подальшу капіталізацію й укрупнення банків. Нині Б. с. У. регулює Закон України «Про банки і банківську діяльність» (2000). Станом на 2001 в Україні зареєстровано 189 банків, серед яких 2 держ., 31 банк, створ. за участі іноз. капіталу, зокрема 7 банків зі стовідсотк. іноз. капіталом. Найбільше банків функціонує у Києві і Київ. обл. (95), заг. сума сплачених статут. капіталів яких становить 60 % від сплаченого статут. капіталу всіх комерц. банків України.

Літ.: Банківська справа в Україні: історія і сучасність. Х., 1997.

О. О. Ющенко

Стаття оновлена: 2003