Банківський контроль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Банківський контроль

БА́НКІВСЬКИЙ КОНТРО́ЛЬ – перевірка господарсько-фінансової діяльності підприємств, організацій і громадян, яку здійснюють банки у процесі виконання банківських операцій. В умовах зростання ролі держави в регулюванні фінанс.-кредит. механізму ринку Б. к. здійснюють комерц. банки та ін. кредитні ін-ти. Центр. банк здійснює нагляд і контроль за діяльністю всієї фінанс.-кредит. системи країни. Залежно від видів операцій, які проводить банк, та видів кредиту Б. к. складається з контролю за цільовим використанням кредит. ресурсів, ефективністю проведення фінанс. операцій, своєчас. відрахуванням відсотк. платежів, а в деяких випадках (напр. в умовах бланк. кредиту) банк може брати на себе право упр. фінанс.-екон. діяльністю підпр-в. Б. к. поділяють на поперед. і наступний. Перший здійснюється перед виконанням певних грош.-розрахунк. операцій. Наступ. контроль – у процесі реалізації банк. операцій для клієнта та за їхніми результатами. Осн. мета Б. к. – за допомогою екон. інструментів впливати на підвищення ефективності функціонування підпр-в, рац. використання фінанс. ресурсів, особливо кредит., зміцнення платіж. та розрахунк. дисципліни. Б. к. – один із засобів забезпечення підвищення рівня стійкості та стабілізації фінанс.-кредит. системи держави.

Б. к. здійснюється також за діяльністю комерц. банків, що пов’язано з необхідністю стабілізації економіки, фінанс.-кредит. системи. Найгостріше ця проблема постає в період екон. криз, трансформації екон. систем, створення нових систем використання фінанс.-кредит. інструментів. Яскравим прикладом цього може бути становлення й розвиток Федерал. резерв. системи (ФРС) США (від 1913). Зацікавленість банк. системи США у створенні центр. банку зросла в період фінанс. кризи 1907. Тоді вкладники звернулися до банків з вимогою повернення вкладів і обліку банкнот у готівці, що призвело до банкрутства багатьох банків і криз. становища всієї банк. системи. Завданням ФРС було забезпечення еластичності пропозиції готівк. грошей і дисконт. цінних паперів комерційним банкам. Але циклічність розвитку ринк. економіки вимагала від ФРС контролю за нормою резерву, обліковою ставкою, операціями з цін. паперами й валютою, тобто осн. важелями, які управляють пропозицією грошей. Це зумовило створення системи Б. к. за діяльністю комерц. банків, що забезпечила стабільність фінанс.-кредит. системи. Контроль здійснює центр. банк, який є емісій. центром держави, регулює грош.-кредитну систему. Ефективність цього контролю залежить від функціонування чіткого і стабіл. законодавства. Визначення інтеграційних вимог або обмежень, які вносять органи нагляду відповідно до їхніх повноважень, роз’яснення фінанс. політики виступають у вигляді інтерпретації чи пояснення дій органів нагляду відповідно до чинного законодавства. Центр. банк контролює діяльність комерц. банків щодо підтримання їхньої ліквідності. Практикується проденційне, або розумне, регулювання – обмеження, що накладаються на банки та ін. фінанс. ін-ти, а також ліміти, яких вони повинні дотримуватися з метою гарантії безпеки і сталості, захищаючи інтереси вкладників. Ефективне регулювання має забезпечити чесний ринок конкуренції між банками, ліквідацію сумнів. банків. Розумне регулювання визначає ліцензування нових банків і видачу ліцензій на проведення операцій, обов’язкову необхідну величину статут. капіталу.

Важл. кроком на шляху поліпшення як нац., так і міжнар. фінанс. стабільності було створення наприкінці 1974 керівниками центр. банків країн групи «великої десятки» Базел. ком-ту з банк. регулювання. До його складу входять представники нагляд. органів за банк. діяльністю та центр. банків Бельгії, Канади, Франції, Німеччини, Італії, Японії, Люксембурґу, Голландії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії та США. Базел. ком-т виробив 25 осн. принципів ефектив. банк. нагляду за банк. діяльністю країн – чл. ком-ту та ін. країн, які тісно з ним співпрацюють. Осн. мета нагляд. органів – бути впевненими в тому, що банки функціонують ефективно й безпечно, мають достат. капітал і резерви для недопущення ризиків, що виникають у їхній діяльності. У кожній країні діє своя система прав. актів і держ. нагляд. структур, яка регламентує діяльність банків, ін. фінанс.-кредит. ін-тів (Ком-т з регулювання банків у Франції, Федерал. відомство з контролю за банками в Німеччині, Банк. комісія у Швейцарії).

Створення в Україні банк. системи, адекват. ринк. механізму господарювання, базується на Законах України «Про Національний банк України» (1999), «Про банки і банківську діяльність» (2000). Першими нормат. актами, в яких було визначено порядок створення банків, реєстрації, зокрема з участю іноз. капіталу, реєстрації змін і доповнень, відкриття філій і представництв, припинення діяльності, необхідність проведення банк. нагляду, його структуру, функції, повноваження щодо застосування санкцій, були «Тимчасове положення про порядок створення, реєстрації комерційних банків і здійснення нагляду за їхньою діяльністю» (1992) та «Банківський нагляд. Функції банківського нагляду НБУ» (1993). 12 липня 1994 затв. «Положення про службу банківського нагляду НБУ», в якому визначені конкретні форми здійснення контрол.-нагляд. функцій та мета їх здійснення. Заг. метою банк. нагляду НБУ є підтримка довіри сусп-ва до фінанс. системи й захист інтересів вкладників.

І. О. Лютий

Стаття оновлена: 2003