Банник Анатолій Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Банник Анатолій Олександрович

БА́ННИК Анатолій Олександрович (07. 12. 1921, х. Воздвиженський, нині в межах Сум. обл.) – шахіст, тренер. М. сп. СРСР (1949). У шахи почав грати від 12 р., навч. у тренера й педагога О. Константинопольського. Б. – один із лідерів збірної України 1940–60-х рр., 5-раз. чемпіон України (1945, 1946, 1951, 1955, 1964; цей показник і досі залишається рекордним), 2-раз. чемпіон всесоюз. спорт. т-ва «Спартак». Бронз. призер команд. чемпіонатів СРСР у складі збірної України (1951) та збірної спорт. т-ва «Спартак» (1966), сріб. призер у складі збірної спорт. т-ва «Наука» (1952, 1954). Б. – учасник 7-ми фіналів чемпіонатів СРСР (1954, 1956, 1957, 1958, 1961, 1962, 1964), 6-ї особистої першості СРСР (1963–64), 1-го чемпіонату СРСР за листуванням (1966–68), матчів СРСР – Югославія (1963) та Україна – Болгарія (1963–65). Чемпіон СРСР серед ветеранів (1981, разом із гросмейстером Д. Бронштейном). Через тавро сина «ворога народу» Б. не дали можливості взяти участь у жодному особистому міжнар. змаганні. Б. – шахіст актив. позиційного стилю, володіє високою технікою захисту та впевненою грою в гострих позиціях. Від 1998 мешкає в Німеччині.

Літ.: V. Sergeev. Osud šampióna: Stránky nepopísanej histórie // ŠACHprofil. 1995. № 2; Його ж. Нащадок козацького роду – і син «ворога народу» // Спорт. газ. 1999, 20 серп.

В. В. Сергєєв

Стаття оновлена: 2003