Банних Віктор Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Банних Віктор Іванович

БА́ННИХ Віктор Іванович (28. 06. 1949, м. Старокостянтинів Кам’янець- Поділ., нині Хмельн. обл. – 14. 08. 2003, Київ) – військовик (генерал-полковник). Держ. нагороди СРСР. Орден Б. Хмельницького 3-го (1996) та 2-го (2002) ступ. Закін. Моск. вище прикордонне військ. уч-ще (1970), ВШ КДБ (1979). Від 1970 – офіцер з інформації розвідув. відділу 49-го прикордон. загону Сх. прикордон. округу (м. Панфілов Талди-Курган. обл., РФ); від 1974 – офіцер, 1978–79 – ст. офіцер з інформації розвідув. відділу Сх. прикордон. округу (Алма-Ата); 1981– 83 – заст. нач. загону з розвідки, нач. розвідув. відділу 30-го прикордон. загону Сх. прикордон. округу (м. Маканчі Семипалатин. обл., РФ); 1984–85 – заст. нач. інформ.-аналіт. відділу, від 1985 – нач. 2-го відділу розвідув. упр. Гол. упр. Прикордон. військ СРСР (Москва); 1987–90 – заст. нач. військ з розвідки, нач. розвідув. відділу Забайкал. прикордон. округу (м. Чита, РФ); 1990– 92 – заст. нач. військ з операт. роботи, нач. операт. відділу Зх. прикордон. округу (Київ); 1992– 94 – заст. Голови Держкомкордону, заст. командувача Прикордон. військ України, нач. операт.-розшук. упр.; від 1994 – в. о. Голови Держкомкордону України, 1995–99 – голова Держкомкордону, командувач Прикордон. військ України; 2000– 01 – заст. Міністра оборони України, від 2002 – Держ. секр. із питань міжнар. співроб-ва.

М. І. Рибак

Стаття оновлена: 2016