Бар - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бар

БАР – місто Вінницької області, райцентр. Знаходиться на березі р. Рів (бас. Пд. Бугу), за 68 км на Зх. від обл. центру та за 6 км від залізнич. ст. з однойм. назвою. Пл. 9 км2. Насел. 17 284 особи (2001, складає 90,1 % до 1989): українці – 67 %, росіяни – 12 %, мешкають також поляки, євреї, білоруси та ін. Тер. Б. була заселена ще з прадавніх часів. У документах уперше згадується 1425 під назвою Рів як прикордонне місто, в якому був замок, двічі (1452 та 1528) зруйнов. татарами. 1539 на протилежному березі р. Рів побудоване укріплення для захисту від татар. нападів, яке дістало назву Б. на честь італій. м. Барі, резиденції герцогів Сфорца, з яких походила королева Бона (дружина короля Речі Посполитої Сиґізмунда І), яка викупила 1537 це місто. 1540 Б. отримав Маґдебур. право. 1546 став центром староства, до якого увійшло 30 сіл. Тривалий час був резиденцією коронного польс. гетьмана С. Жолкевського. Під час визв. війни укр. народу стає одним із важливих об’єктів, за який точилися запеклі бої. Деякий час було резиденцією Б. Хмельницького. Барський замок, споруджений франц. інж. Ґ. де Бопланом, та арсенал арх. К. Арцишевського закріпили за Б. назву «ключ до Сх. Поділля». 9 лютого 1768 в Б. створена Барська конфедерація (військ.-політ. союз частини польс. шляхти і магнатів), спрямована проти Росії через її втручання у внутр. справи Речі Посполитої. Після 2-го поділу Польщі 1793 Б. увійшов до Брацлав. намісництва, від 1897 – до Могилів. пов. Поділ. губ. На поч. 19 ст. Б. – значний торг.- ремісн. центр Поділля. Тут працювало 14 пром. підпр-в, 4 водяні млини, розвивалися промисли. 1865 побудовано спирт. з-д, паровий млин. Подальшому розвиткові економіки міста сприяло буд-во залізниці Жмеринка – Могилів-Подільський. 1900 споруджено цукр. з-д. У місті було 2 уч-ща – повітове й духовне, діяли церковно-приход. школи, 2 лікарні, б-ка. В березні 1919 відбулися бої Запороз. корпусу з більшов. військами. Влітку 1919 у Б. був штаб УГА. Влітку 1920 проходили бої Укр. дивізії з більшов. військами. 1923 Б. став райцентром, 1938 одержав статус міста. 1941 був окупований нім. військами, звільнений 1944. Нині в місті працюють 16 пром. підпр-в, основні: ВАТи – «Барський машинобудівний завод» (технол. устаткування для харч. пром-сті), «Барський консервний комбінат», Барський спиртовий комбінат (спирт, хлібопекарські дріжджі, високооктанові добавки до бензину), цукровий з-д та ін. У Б. – 4 заг.-осв. шк., автодорож. технікум, пед. уч-ще та ПТУ; центр. рай. лікарня, тубдиспансер, поліклініка; рай. Будинок культури, 5 клубів, кінотеатр, б-ки для дорослих та дитяча, муз. шк., стадіон, ДЮСШ, школа спорт. єдиноборств, 9 спортзалів. Про історію та природу краю відомості зібрані в істор.-краєзнав. музеї. У місті – готель, відділ. 3-х банків, парк відпочинку. Реліг. заклади: УПЦ МП, костел, монастир сестер бенедиктинок-місіонерок. З пам’яток арх-ри найвідомішими є залишки фортеці (16 ст.), будівля єзуїт. колегіуму (16 ст.), відреставров.жін. монастир (17 ст.), костел св. Анни (1811), перебудов. на поч. 20 ст. в стилі неоготики; церква Успіння Пресвятої Богородиці, споруджена на гроші полковника Семена Палія, з елементами бароко і рококо. Вироби бар. гончарів кін. 19 – поч. 20 ст. прикрашають музеї Львова, Києва та Полтави. Про істор. події, пов’язані з Б., є чимало творів та досліджень як польс., так і українських авторів – істор. поема «Конфедерати Барські» А. Міцкевича (1836), «Барське староство» М. Грушевського (1894) та ін. З Б. походить М. Якимовський, який у 20-х рр. 17 ст. уславив себе героїчним захопленням турец. галери, яку він привів до Палермо (Сицилія). Тут народилися видат. математик, віце-президент С.-Петербур. АН В. Буняковський, дипломат О. Война. У Бар. реал. уч-щі (нині серед. школа № 4) навч. 1913–22 видатний хімік, акад. АН УРСР Ю. Делімарський, польс. поет Г. Яблонський. 1875–76 у Б. проживала сім’я Коцюбинських, і майбутній класик укр. літ-ри М. Коцюбинський закін. тут нар. однокласне уч-ще. У місті встановлено меморіал пам’яті воїнам-барчанам, які загинули в роки 2-ї світ. війни.

Літ.: Подолинний А. М. Місто Бар: Путівник. О., 1990; Історія рідного краю. Бар, 1992.

М. В. Ставнюк

Стаття оновлена: 2003