Бар Герман

БАР Герман (Bahr Hermann; 19. 07. 1863, Лінц, Австрія — 15. 01. 1934, Мюнхен) — австрійський письменник, публіцист. Вивчав античність і право в університетах Відня, Ґраца, Чернівців і Берліна. 1888–89 жив у Парижі, де написав свій перший великий твір «Die Grosse Sude» («Великий гріх»). Від 1890 — співвидавець берлін. ж. «Die freie Buhne». Починаючи від 1892 протягом майже 20 рр. Б. брав активну участь в аристократ. житті Відня — видавав г. «Die Zeit», співпрацював у відділі театр. критики г. «Deutsche Zeitung». Статті Б. за 1892– 1906 видані окремим чотиритомником. Найголовніші з них «Zur Kritik der Moderne» («До критики модерни», 1890), «Die Überwindung des Naturalismus» («Переборення натуралізму», 1891), «Renaissanse» («Ренесанс», 1897), «Wiener Theater» («Віденський театр», 1899). Теор. основою для естетики Б. послужили праці філософа Е. Маха, який обстоював повний релятивізм у ставленні до життя. Б. проповідував «нову літературу», закликаючи її творців стати по той бік добра і зла і відкинути «бюргерський ідеалізм епігонів». 1906–07 — помічник режисера М. Райнгардта у «Deutsches Theater» («Німецькому театрі») у Берліні. 1918– 19 — гол. драматург Віден. театру. У худож. спадщині Б. найбільш популярним є його твір «Das Konzert» («Концерт», 1909) — легка комедія з віден. життя. Серед кращих п’єс Б. — «Der Franzl» («Францл»), трагедія «Sanna» («Санна»), «Die Stimme» («Голос», 1916); з прозових творів найбільш відомі романи «Himmelfahrt» («Вознесіння») і «Die Rotte Korahs» («Зле плем’я»). 1923 опубл. його автобіогр. роман «Selbstbildnis» («Самоосвіта»). Наділений багатогранним талантом Б. протягом 30 р. мав значний вплив на гол. літ. течії в Центр. Європі. Розпочавши свою літ.-крит. діяльність як прихильник натуралізму, Б. згодом перейшов на позиції неоромантизму, згодом став проповідником імпресіонізму, духовним лідером віден. сецесії, а 1916 — експресіонізму. Листувався з І. Франком, різко негативно оцінив його німецькомовну статтю про А. Міцкевича «Поет зради», надруковану під псевдонімом (Singer І. «Ein Dichter des Verrathes» // «Die Zeit», 1897, 8 Mai).

Завантажити статтю