БАРАБАШО́В Микола Па­влович (18(30). 03. 1894, Харків — 29. 04. 1971, там само) — астроном. Син П. Барабашова. Доктор фізико-математичних наук (1936), професор (1927), академік АН УРСР (1948). Заслужений діяч науки УРСР (1941). Герой Соц. Праці (1969). Депутат ВР СРСР (1950–58). Державні нагороди СРСР. Закін. 1-у Харків. гімназію (1912), Юрʼєв. (нині Тартус.) університет (Естонія). Працював у астроном. обсерваторії. Захворів на туберкульоз, лікувався в Італії. 1915–19 навч. на фіз.-мат. факультеті астрон. секції Харків. університету, був залиш. на каф. астрономії. Від 1919 працював у Харків. обсерваторії (від 1930 — директор), викладав в Університеті. Від 1923 — на н.-д. каф. астрономії й геодезії Харків. ІНО; 1930– 33 — завідувач кафедри Харків. університету комуніст. освіти; водночас від 1934 — завідувач кафедри астрономії, 1943–45 — ректор Харків. університету. Астрон. спо­стереже­н­ня почав вести від 1912. Член Товариства любителів світо­знавства і Франц. астрон. товариства. 1915 збудував невелику астрон. обсерваторію, де працював і проводив екс­курсії. Наукові праці присвяч. дослідж. фіз. умов планет Соняч. системи та Місяця. Засн. харків. школи плането­знавства. На основі візуал. спо­стережень Марса склав карту його поверх­ні. У 30-і рр. за­стосував методи фотогр. фотометрії, а пізніше — фото­електрон. фотометрії під час ви­вче­н­ня планет і Місяця, що дало змогу ви­значити оптичні характеристики Марса, особливості від­би­т­тя світла від поверх­ні Венери. 1917 сконструював дзеркал. теле­скоп для Астрон. обсерваторії Харків. університету. Ще у 1918 встановив, що поверх­ня Місяця складається з вулканіч. порід. Ви­вчав властивості атмо­сфери Юпітера та будови кілець Сатурна. 1935 сконструював (разом із М. Пономарьовим) перший вітчизн. спектрогеліо­граф, що ві­ді­грав значну роль у роз­витку Служби Сонця. Керував екс­педиціями, що здійснювали спо­стереже­н­ня повного соняч. затемне­н­ня у 1936, 1941, 1954. Понад 15 р. очолював Комісію з фізики планет Астрон. ради АН СРСР. На Між­нар. астрон. нараді в Копенгаґені 1946 обраний чл. комісії з фіз. спо­стережень планет та комісії з дослідж. Сонця Між­нар. астрон. товариства. Б. брав участь у під­готовці праць «О происхождении Земли и других небесных тел» (1955, Москва), «Результаты фотометрических ис­следований Луны и планет на астрономической обсерватории ХГУ» (Х., 1957), «Атлас обратной стороны Луны» (1960, Москва). Праці Б. пере­кладені англ., китай., польс., нім., франц. мовами. АН УРСР заснувала 1987 премію ім. М. Барабашова за видатні досягне­н­ня в галузі астрономії та екс­перим. фізики. Імʼям Б. на­звані кратер на Марсі й мала планета № 2164, вулиця і станція метрополітену в Харкові.