Колесник Володимир Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Колесник Володимир Андрійович

КОЛЕ́СНИК Володимир Андрійович (07. 09. 1928, Дніпропетровськ – 18. 11. 1997, Торонто, похов. у Києві) – диригент, педагог, музично-гро­мадський діяч. Чоловік Г. Ко­лес­ник-Ратушної. Доц. (1968). Засл. діяч мист-в УРСР (1960). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1992). Закін. Київ. консерваторію (1952; кл. Г. Верьовки), де й викладав 1962–72. Від 1949 – асист. хормейстера, хормейстер, 1953–72 – гол. хормейстер, вод­ночас 1969–72 – дир. Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка. Як хормейстер брав участь у всіх етап. постановках опер: «Богдан Хмельницький» К. Дань­кевича (1953), «Милана» Г. Май­бороди (1957), «Перша весна» Г. Жуковського (1960), «Мамаї» Губаренка (1970; усі – 1-е виконання), «Тарас Бульба» М. Ли­сенка (1955), «Війна і мир» С. Про­коф’єва (1956), «Лоенґрін» Р. Ваґ­нера (1958), «Мазепа» П. Чайковського (1962), «Хованщина» (1963) та «Борис Годунов» (1971) М. Мусоргського, «Катерина Ізмайлова» Д. Шостаковича (1965), «Чарівна флейта» В.-А. Моцарта (1966), «Аїда» Дж. Верді (1969) та ін., в яких співпрацював з ди­ригентами В. Пірадовим, О. Кли­мовим, В. Тольбою, К. Симеоновим, С. Турчаком. Одночасно диригував і окремими опер. виставами. Започаткував концертні виступи опер. хору, який під його кер-вом, завдяки високому профес. рівню, багатству голосів, хор. культурі став одним із найкращих опер. хорів СРСР. Від 1972 – в Австралії, згодом у США. 1974 виїхав до Канади, де розгорнув активну виконав., пед. та організац. робо­­ту. Від 1976 організовував міжнар. курси хор. диригентів (Торонто, згодом Едмонтон). Від 1978 – засн. і худож. кер. Т-ва укр. опери в Канаді, з яким поставив опери «Купало» А. Вахнянина (1979), «Запорожець за Дунаєм» С. Гу­лака-Артемов­­сько­­го (1981), «На­талка Полтавка» М. Лисенка (1984), «Роксолана» Д. Січинсь­кого (1991), «Алкід» Д. Бортнянського (1994); влаштовує в найпрестижніших залах Канади та США концерти укр. музики: симф. твори Л. Реву­­цького, Б. Ля­­тошинського, Г. Май­­бороди, Ю. Фіали, кантата-симф. «Кавказ» С. Людкевича. Замовив, виконав та записав ораторії «Неофіти», «Посланіє» (сл. Т. Шев­­ченка) М. Кузана (Париж), «Свя­тий Дніпро» (лібрето С. Майдан­ської) В. Кікти. 1984–96 – худож. кер. Капели бандуристів ім. Т. Шев­­ченка (м. Детройт, США), з якою 1991, 1994 гастро­лював і в Україні. У зв’язку з під­­готовкою до святкування 1000-ліття християнства в Украї­ні, 1985–87 організував профес. хор «Тисячоліття», з яким 1988 вперше виконав і записав усі 35 однохор. концертів Д. Бортнянського. Підготував до друку і відредагував Літургію та 12 хор. концертів А. Веделя, які 2000 видав в Едмонтоні. 1976 організував переважно в Едмонтоні щорічні диригент. курси, які відвідували кер. хорів не тільки з Канади. Хор слухачів курсів виконував укр. хор. музику від М. Ди­лецького і Д. Бортнянсь­кого до М. Скорика та В. Губи.

Літ.: Гамкало І. Концерт хору оперного театру // КіЖ. 1967, 23 листоп.; Степовий Ю. Колесники в Чикаґо // Свобода. 1974, 21 лют.; Яременко С. Тріумфальний успіх опери «Запорожець за Дунаєм» в Едмонтоні // Свобода. 1983, 9 груд.; Дутчак В. Капела ім. Т. Г. Шевченка // Музика. 1991. № 5; Семиволос Н. Навколосвітня подорож заради знайомства з Україною // Вісті з України. 1993. № 9; Ткач М. Білий фрак для маестро // ЛУ. 1997, 20 листоп.; Головащенко М., Федоряченко Д. Відданість рідному мистецтву // Музика. 1998. № 6; Гамкало І. Багатогранний талант (до 75-річчя В. А. Колесника) // УК. 2003. № 11–12; Його ж. А попрощатися не встиг… (до 80-річчя від дня народж. В. Колесника) // КіЖ. 2008, 19 листоп.

І. Д. Гамкало

Стаття оновлена: 2014