Баранник Валерій Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Баранник Валерій Павлович

БАРА́ННИК Валерій Павлович (18. 12. 1922, Баку) – хімік. Д-р хім. н. (1956), проф. (1957). Сталін. премія (1946). Держ. нагороди СРСР. Закін. Моск. ун-т (1943), де відтоді й працював: асист., доц. каф. колоїдної хімії (1943– 50). У 1950–52 – зав. лаб. Ін-ту хлору Мін-ва хім. пром-сті СРСР; 1952–69 – зав. каф. заг. хімії Севастоп. приладобуд. ін-ту; 1969–77 – зав. відділу Мор. гідрофіз. ін-ту АН УРСР (Севастополь); від 1975 – наук. консультант у Чорномор. філії Центр. НДІ технології суднобудування Мінсуднопрому СРСР (Севастополь); від 1977 – зав. каф. у Моск. пед. ін-ті. Дослідж. в галузі фіз. хімії і мор. корозії. Розробив метод одержання бору з мор. води за допомогою сорбенту на основі гідроксиду цирконію; дослідив методи визначення міді, цинку, молібдену й урану в мор. воді.

Пр.: Защита металлов от разъедания кислотами. Москва, 1945 (співавт.); Краткий справочник по коррозии. Москва; Ленинград, 1953; китай. мовою – Пекін, 1954; англ. мовою – Лондон, 1960; Ингибиторы коррозии металлов. Москва, 1958; англ. мовою – Лондон, 1960 (співавт.); Испытание коррозионной активности обезжиривающих растворов // Технология судостроения. 1973. № 7.

О. М. Суворов, В. І. Трощенко

Стаття оновлена: 2003