Барановський Герман Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Барановський Герман Олексійович

БАРАНО́ВСЬКИЙ Герман Олексійович (15. 08. 1926, м. Кам’янець-Подільський Поділ. губ., нині Хмельн. обл. – 19. 03. 2007, Харків) – фахівець у галузі радіозв’язку. Канд. тех. н. (1980). Держ. премія СРСР у галузі н. і т. (1983). Держ. нагороди СРСР. Закін. Моск. електротех. ін-т зв’язку (1949). Працював у Моск. НДІ № 885 (нині НДІ приладів): від техніка до нач. лаб. (від 1948); на з-ді № 285 (нині Харків. приладобуд. з-д ім. Т. Шевченка): гол. конструктор (від 1956); у Харків. особл. КБ № 692 (нині ВАТ «ХАРТРОН»): нач. комплексу – гол. конструктор (від 1959); в Укр. філії НДІ вимірюв. техніки (нині АТ «НДІ радіотех. вимірювань», Харків): дир. (від 1968), пров. н. с. (від 1986). Напрями наук. діяльності: розробка, вироб-во, впровадження систем радіотех. керування та траєктор. вимірювань польоту під час льотних випробувань баліст. і крилатих ракет. Від 1948 – учасник розробки радіомаяків і систем повного радіокерування для баліст. ракет дальністю польоту від 600 до 7000 км. Усі наук. праці засекречені. Б. написав спогади «Перейдена нива» (Х., 2001). Автор публікацій у періодиці з історії вітчизн. ракет. техніки.

Пр.: История развития НИИРИ. Х., 1991.

Літ.: 50 лет впереди своего века (1946–1996). Москва, 1998; Черток Б. Е. Ракеты и люди. Москва, 1999.

Б. Г. Лапідус

Стаття оновлена: 2016