Барановський Христофор Антонович

Визначення і загальна характеристика

БАРАНО́ВСЬКИЙ Христофор Антонович (крипт.: Х., Х. Б.; 19. 12. 1874, с. Немирів Бердичів. пов. Київ. губ., нині смт Немирів. р-ну Вінн. обл. — 07. 05. 1941, Сан-Паулу, Бразилія) — державний, громадський і ко­оперативний діяч, банкір. Проф. Закін. Університет св. Володимира у Києві. Працював ін­спектором дріб. кредиту при Київ. губ. комітеті (згодом Упр. у справах дріб. кредиту). 1905 заснував власне кредитне товариство, 1907 реорганізоване в Кооп. кредит. банк. Від 1907 — чл., голова Київ. союзу установ дріб. кредиту. 1911–17 — голова правлі­н­ня Київ. Союзбанку, що в цей період став ви­знаним фінанс. закладом. Від 1913 — ред. г. «Муравейник-Комашня» (орган кредит. ко­оперативів), на сторінках якої вміщував профес. поясне­н­ня щодо веде­н­ня кооп. роботи, інформ. звіти («О заключении книг», «Результаты и задачи момента» та ін.), два нариси «О тех, кого уже нет» (1916, № 38/39) — про ві­домих діячів на ниві нац. кооперації — В. Доманицького та О. Юркевича. Від березня 1917 — чл. Київ. Виконав. губ. комітету. Член ЦР, Ген. секр. фінансів (25 червня — серпень 1917) у першому складі Ген. Секретаріату. 1918 організував центр. фінанс. ін­ституцію укр. кооперації «Українбанк» і очолив його правлі­н­ня (до 1920). 1919 Всеукр. кооп. видавн. союз на­друкував окремою брошурою біогр. нарис «Доброзичливе від­ноше­н­ня» з приводу 25-річчя фахової і громад. діяльності Б. 25 травня — 15 жовтня 1920 — Нар. міністр фінансів УНР в уряді В. Прокоповича у Камʼянці-Подільському. Після поразки нац.-визв. боротьби українського народу Б. пере­їхав із урядом УНР до Польщі. На еміграції жив довгий час у Франції, пізніше в Бразилії, очолював пред­ставництва всіх укр. кооп. спілок за кордоном, Заг.-укр. товариство економістів, спів­працював у кооп. ви­да­н­нях.

Літ.: Доба Центральної Ради. Уж., 1932; Мазепа І. Україна в огні і бурі революції. Т. 3. Прага, 1942; Гнатишак М. Державні гроші України 1917–1920 років: Ілюстр. істор.-іконогр. нарис. Клівленд, 1974; Пришляк Я. Шляхами кооперації — до економічного від­родже­н­ня України. Монреаль; Стрий, 1994; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біогр. довід. К., 1998; Плисюк В. Христофор Барановський // Українські ко­оператори. Л., 1999. Кн. 1; Сидоренко Н. Барановський Христофор Антонович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2002. Вип. 9.

П. П. Гай-Нижник

Завантажити статтю