БАРАНО́ВСЬКИЙ Христофор Антонович (крипт.: Х., Х. Б.; 19. 12. 1874, с. Немирів Бердичівського повіту Київської губернії, нині смт Немирів. р-ну Він­ницької обл. — 07. 05. 1941, Сан-Паулу, Бразилія) — державний, громадський і ко­оперативний діяч, банкір. Професор. Закінчив Університет св. Володимира у Києві. Працював ін­спектором дрібного кредиту при Київському губернському комітеті (згодом Управлі­н­ня у справах дрібного кредиту). 1905 заснував власне кредитне товариство, 1907 реорганізоване в Ко­оперативний кредитний банк. Від 1907 — член, голова Київського союзу установ дрібного кредиту. 1911–17 — голова правлі­н­ня Київського Союзбанку, що в цей період став ви­знаним фінансовим закладом. Від 1913 — редактор газети «Муравейник-Комашня» (орган кредитних ко­оперативів), на сторінках якої вміщував професійні поясне­н­ня щодо веде­н­ня ко­оперативної роботи, інформаційні звіти («О заключении книг», «Результаты и задачи момента» та ін.), два нариси «О тех, кого уже нет» (1916, № 38/39) — про ві­домих діячів на ниві національної кооперації — В. Доманицького та О. Юркевича. Від березня 1917 — член Київського Виконавчого губернського комітету. Член ЦР, Генеральний секретар фінансів (25 червня — серпень 1917) у першому складі Генерального Секретаріату. 1918 організував центральну фінансову ін­ституцію української кооперації «Українбанк» і очолив його правлі­н­ня (до 1920). 1919 Всеукраїнський ко­оперативний видавничий союз на­друкував окремою брошурою біо­графічний нарис «Доброзичливе від­ноше­н­ня» з приводу 25-річчя фахової і громадської діяльності Б. 25 травня — 15 жовтня 1920 — Народний міністр фінансів УНР в уряді В. Прокоповича у Камʼянці-Подільському. Після поразки національно-визвольної боротьби українського народу Б. пере­їхав із урядом УНР до Польщі. На еміграції жив довгий час у Франції, пізніше в Бразилії, очолював пред­ставництва всіх українських ко­оперативних спілок за кордоном, Загальноукраїнське товариство економістів, спів­працював у ко­оперативних ви­да­н­нях.