Барановський Ярослав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Барановський Ярослав

БАРАНО́ВСЬКИЙ Ярослав (псевд.: Фіялко, Фіялковський, Лімницький, Макар, Президент; 07. 07. 1906 – 11. 05. 1943, Львів) – політичний і військовий діяч. Д-р права. Чл. УВО (1921), ОУН (1929). У 1926 засудж. польс. судом на 3 р. за рев. діяльність; 1930 виїхав до Чехо-Словаччини і вступив до Карлового ун-ту в Празі. 1934 переїхав до Відня. Був актив. у студент. житті. 1933–39 – президент, від 1939 – почес. президент Центр. союзу укр. студентів. Від 1935 був чл. та секр. Проводу укр. націоналістів ОУН, встановлював зв’язки з підпіллям України. Брав участь у 2-му Великому зборі укр. націоналістів у Римі (1939). Один із співроб. Є. Коновальця. Під час розколу ОУН залишився під проводом голови Проводу укр. націоналістів А. Мельника. Був убитий за нез’ясованих обставин. Автор низки статей у періодиці 20–30-х рр.

Літ.: Антонович М. Нарис історії Центрального союзу українського студентства (1921–1945). Мюнхен; Нью-Йорк; Торонто, 1976; Книш З. Ярослав Барановський – жертва злоби й ненависті. Париж, 1990.

Літ.: Лупій Г. Личаківський цвинтар: Путівник. Л., 1996.

О. С. Кучерук

Стаття оновлена: 2003