Барбар Аркадій Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Барбар Аркадій  Олексійович

БА́РБАР Аркадій Олексійович (31. 08(12. 09). 1879, с. Попівщина, нині Ромен. р-ну Сум. обл. – 03. 11. 1937, табір для політв’язнів на Соловец. о-вах, РФ) – медик, громадський діяч. Д-р медицини. Походить із дворян. родини. Закін. Ун-т св. Володимира у Києві. Чл. Партії укр. соціал-демократів. 1918 – віце-дир. департаменту МОЗ Української Держави, а від 1919 – його дир. за Директорії УНР. Працював військ. лікарем (1919– 20); від 1921 – асист., ст. асист. каф. внутр. хвороб Київ. мед. ін-ту. Від 1929 – чл. президії Мед. секції ВУАН. 18 серпня 1929 заарешт. ГПУ у справі «СВУ». Засудж. до 8-ми р. позбавлення волі і 3-х р. позбавлення прав. Покарання відбував у Ярослав. політізоляторі та на Соловец. о-вах. У концтаборі добровільно надавав мед. допомогу як ув’язненим, так і охоронцям, за що був звинувач. у продовженні контрреволюц. діяльності й трибуналом НКВС Ленінгр. обл. 9 жовтня 1937 засудж. до смерт. кари, розстріляний. Посмертно реабіліт. 1989.

Літ.: Плющ В. Медична наука в Україні у першій половині 20 сторіччя // Мат. до історії укр. медицини. Т. 1. Нью-Йорк; Мюнхен, 1975; Пристайко В., Шаповал Ю. Справа «Спілки Визволення України». К., 1995; Мирський М. Українські вчені-медики – жертви сталінських репресій // Агапіт. 1995. № 2; Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини 20 століття та їхні наукові школи. Л., 2002.

Ю. М. Хорунжий

Стаття оновлена: 2003