Барбітурати - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Барбітурати

БАРБІТУРА́ТИ (від італ. barbabiétola – буряк і urea – сечовина) – фармацевтичні препарати, похідні барбітуратової кислоти, що застосовуються як заспокійливі, снодійні та наркотичні засоби. Сучасні уявлення про сон дають підстави визначити його як складний структурований психофізіол. стан, у якому зберігається, а інколи й інтенсифікується психічна та біол. активність. Під термінами «безсоння», «розлади сну», або «диссомнія», розуміють порушення кількості, якості та тривалості сну, що може призвести до сонливості в денний час, ускладнень під час концентрації уваги, порушень пам’яті, тривожної напруженості. Як свідчить статистика, розлади сну належать до найбільш поширених симптомів як у здорових людей, так і в тих, що мають психічні та соматичні захворювання. Частота різних форм порушень сну сягає 80 %. Пошук засобів боротьби з безсонням ведеться давно. В давнину найчастіше використовували настої з рослин та алкоголь, які, однак, не можна трактувати як снодійні засоби, оскільки вплив їх на процес сну є тільки одним із ланцюгів комплекс. багатостороннього й часто токсичного впливу на організм. Історія вживання снодій. засобів бере початок від 20-х рр. 19 ст., коли вперше в мед. практиці почали застосовувати сполуки брому, в яких снодій. вплив був одним з осн. фармаколог. ефектів. Однак при регуляр. використанні вони нагромаджувалися в організмі, що призводило до прояву таких токсич. ефектів, як алергічні реакції, депресії, порушення координації рухів, зорові галюцинації. Токсичність бромідів також пов’язана з відсутністю селективного впливу на ті чи ін. структури мозку. Від 1905 в клініці стали використовувати бромуреїди – препарати брому, які давали м’якший і вибірковіший снодій. ефект. Важливим етапом у мед. практиці регуляції сну стало впровадження Б. Це стало можливим завдяки наук. досягненням нім. хіміка Е. Фішера, який синтезував барбітал та фенобарбітал, що мали виражену снодійну дію, за що й отримав Нобелівську премію (1904). Відтоді почався інтенсив. пошук синтетич. хім. речовин зі снодій. ефектом. Протягом 60-х рр. 20 ст. Б. були класич. снодійними препаратами, які вибірковіше, ніж броміди, діяли на ЦНС. Після прийому Б. людина засинала через 15–30 хв. і сон тривав 5–8 год. (період фізіол. сну). До препаратів цієї групи належать фенобарбітал, барбітал, барбітал-натрій, естімал, етамінал-натрій, циклобарбітал та ін.

Б. пригнічують ЦНС і здатні викликати різний стан особи – від збудження до сну та глибокої коми. Вживання Б. у великих дозах викликає побічні реакції з боку ЦНС – головний біль, блювоту, затьмареність свідомості, слабкість, порушення координації рухів. Мала ефективність терапевт. дії Б. призводить до частого передозування, що викликає пригнічення дихал. та серцево-судин. центрів продовгуватого мозку. Як наслідок – розвиваються судинний колапс (різке падіння артеріал. тиску), пригнічення дихання, зниження т-ри тіла, порушення функції нирок, коматозний стан. Здатність Б. проявляти наркотичну дію призводить до розвитку звикання та залежності від них. Вживання Б., окрім седативного, снодійного, гіпнотичного, дає й протисудомний ефект. Враховуючи високу токсичність Б., в мед. практиці використовують як протисудомний (протиепілептичний) засіб тільки фенобарбітал. Виявлення протисудомних властивостей у фенобарбіталу належить нім. лікареві А. Гаупманну. Нині в Україні Б. використовуються тільки як компоненти комплекс. седативних препаратів (корвалол, барбовал, корвалдин та ін.). В результаті прийому Б. порушується архітектура сну, що складається з періодів швидкого та повільного сну, які чергуються з певною закономірністю, і людина вранці прокидається втомлена, зі зниженою працездатністю. Осн. перевагою сучас. снодій. засобів (на відміну від Б.) є те, що вони подовжують тривалість і поліпшують якість сну, не порушуючи його фізіолог. фази.

Значний внесок у розвиток фармакології Б. зробили такі відомі вчені, як В. Закусов, С. Закривидорога, Ф. Ковшар, М. Кравков, В. Скворцов. Важливу роль у вивченні механізмів та причин розвитку побіч. ефектів Б. відіграли Г. Батрак, В. Закусов та М. Машковський. Нині в Україні роботи зі створення та вивчення снодій. засобів проводять у Нац. мед. ун-ті під кер-вом І. Чекмана, Ін-ті фармакології та токсикології АМНУ (обидва – Київ), Буковин. мед. академії (Чернівці) тощо.

Літ.: Машковский М. Д. Лекарственные средства: Пособ. для врачей. Москва, 1994. Ч. 1–2; Информация о лекарственных средствах для специалистов здравоохранения. Вып. 1. Лекарственные средства, влияющие на ЦНС. Москва, 1996; Современная психофармакотерапия психогенных расстройств сна: Пособ. для врачей. Москва, 2000; Бурчинский С. Современные снотворые средства // Вісн. фармакології та фармації. 2001. № 1–2; Чекман І. С. Донорміл – новий снодійний засіб // Фар медіа. 2001. № 42(213); Чекман І. С., Горчакова Н. О., Туманов В. А. та ін. Фармакологія: Підруч. К., 2001.

Л. В. Яковлєва

Стаття оновлена: 2003