Бардіж Кіндрат Лукич - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бардіж Кіндрат Лукич

БА́РДІЖ Кіндрат Лукич (09. 03. 1868, станиця Брюховецька, Кубань, Росія – 09. 03. 1918, м. Туапсе, нині Краснодар. край, РФ) – громадсько-політичний, військовий діяч. Навч. у Кубан. військ. г-зії, звідки 1885 відрахов. за участь у нелегал. гуртку. Закін. Ставроп. юнкер. уч-ще у званні хорунжого. Чл. партії конституц. демократів (кадети). Депутат 1–4-ї Держ. дум Росії (від козаків Кубані), комісар Тимчас. уряду на Кубані. Один з виборних директорів Чорномор.-Кубан. залізниці, організатор АТ цемент. з-ду «Аїндар». Після того як Козац. нар. зібрання прийняло першу конституцію Кубан. краю, склав свої повноваження та оголосив про вихід із партії. Організатор вільного козацтва на Кубані (1917– 18). У березні 1917 наказав зняти в усіх громад. місцях портрети цар. династії та емблеми рос. самодержавства. Невдовзі розіслав у станиці телеграми із закликом позбавити звання почесних «стариків» представників цар. династії та її слуг як таких, що «жодної користі війську не принесли». Захищав насамперед інтереси козацтва. Ініціатор проведення в березні 1917 у Катеринодарі козац. маніфестації під синьо-жовтими прапорами. Рішуче виступив проти доповнення Катеринодар. міської думи представниками рад. та громад. орг-цій. Отаман станиці Брюховецька, почесний голова Кубан. війск. ради (квітень 1917). У жовтні 1917 – делегат 1-го всеукр. з’їзду Вільного козацтва у м. Чигирин (нині Черкас. обл.). Восени 1917 козаки висунули Б. на посаду кубан. військ. отамана, але через непорозуміння між українцями було обрано О. Филимонова. Після падіння Тимчасового уряду (поч. листопада 1917) Б. – член Кубан. крайового уряду, міністр внутр. справ. 1918 розпочав формування військ. куренів вільного козацтва для боротьби з більшовиками. У березні 1918 разом з двома синами і групою козаків заарешт. більшовиками побл. с. Архипо-Йосипівка (нині смт Краснодар. краю, РФ). Був страчений за присудом туапсин. ревкому.

Літ.: Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002.

Р. М. Коваль

Стаття оновлена: 2003