Бардін Іван Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бардін Іван Павлович

БА́РДІН Іван Павлович (01(13). 11. 1883, с. Широкий Уступ, нині Саратов. обл., РФ – 07. 01. 1960, Москва) – фахівець у галузі металургії. Акад. АН СРСР (1932). Сталін. (1942, 1949) та Ленін. (1958) премії. Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. ін-т (1910). Працював робітником на з-дах США, від 1911 – на металург. з-дах Юзівки, нині Донецьк (разом із М. Курако), Єнакієвого та ін. До 1929 – гол. інж. Єнакіїв., Макіїв., Дніпродзерж. металург. з-дів та «Південсталі». Від 1929 – дир. Кузнец. металург. комбінату. Ініціатор створення та дир. Ін-ту металургії АН СРСР (від 1939) і Центр. НДІ чорної металургії (від 1944), який від 1960 носить його ім’я. Віце-президент АН СРСР (1942–60), керував її роботами з використання природ. ресурсів сх. р-нів СРСР для потреб оборони. Осн. напрями наук. діяльності – проектування потуж. металург. з-дів; освоєння й комплексне використання металург. сировини; інтенсифікація металург. процесів, особливо за допомогою кисню. Під кер-вом Б. створ. установки для безперерв. розливання сталі. Депутат ВР СРСР 1–5-го скликань.

Пр.: Избранные труды. Т. 1–2. Москва, 1963–68.

Літ.: Федоров А. С. Иван Павлович Бардин // Люди русской науки. Москва, 1965; И. П. Бардин и развитие металлургии в СССР. Москва, 1976.

О. Я. Привалова

Стаття оновлена: 2003