Бариляк Марія Кирівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бариляк Марія Кирівна

БАРИЛЯ́К Марія Кирівна (20. 10. 1892, м. Калуш, нині Івано-Фр. обл. – 30. 10. 1990, Львів) – дитяча письменниця. Дружина Олександра, мати Романа, бабуся Ігоря Бариляків, сестра М. Козоріса. Закін. учител. семінарію у Львові (1913). До 1920 вчителювала у Володимирі-Волинському (нині Волин. обл.). Відтоді мешкала у Львові. Друкувалася в ж. «Жіноча доля», «Світ дитини» тощо. Більшість творів Б. з невибагливими сюжетами пройняті любов’ю до рідного краю, його істор. минулого, до родинних цінностей. Жінці-матері присвячені: «Побіда» (1927), «Весна йде!» (1928), «Великодний сон» (1929), «Повінь» (1930), «Ой, зацвіли фіялочки…», «Старенька мати» (обидва – 1931), «Мати» (1933), «Над рікою», (1935), дітям – «Сон Федька» (друга премія літ. конкурсу ж. «Світ дитини» за 1920), «Пластун Савко» (1929). Часто використовувала форму сну або спогаду. Композиція зі співами й хороводами «Свято Матері» (1930) ставилася у школах Галичини. Опублікувала книги спогадів «Сестра про брата» і «Спогади про Малицьку» (обидві – 1982). Зі слів Б. літературознавець Ф. Погребенник записав історію пісні К. Малицької «Чом, чом, чом, земле моя», встановивши її походження.

Літ.: Полєк.

О. Б. Луцишин

Стаття оновлена: 2003