Баришников Револьд Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Баришников Револьд Володимирович

БАРИ́ШНИКОВ Револьд Володимирович (18. 11. 1924, Харків – 05. 08. 1985, там само) – живописець, графік. Батько В. Баришникова. Засл. художник УРСР (1976). Чл. СХУ (1960). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. нагороди СРСР. Закін. художнє уч-ще (1941), індустр. технікум (м. Чимкент, Казахстан, 1942), Харків. худож. ін-т (1954; викл. С. Бесєдін, Г. Томенко). Оператив. офіцер в органах МВС СРСР (м. Ізюм, Харків, 1944–48, Упр. у справах військовополонених). 1968–82 – чл. правління Харків. орг-ції СХУ. Від 1956 брав участь в обл., респ., всесоюз. та закордон. виставках. 1987 – персон. виставка у Харків. ХМ. Працював у галузі станкового живопису. Б. – майстер темат. картини. Приділяв увагу військ.-патріот. темі, відображенню колект. праці та життя молоді. Створював роботи публіцист. плану. Багато картин написані під впливом «суворого стилю» й вирізняються гранич. лаконічністю образ. вирішення. Твори зберігаються у Харків., Дніпроп. ХМ, картин. галереях міст Лубни, Черкаси, Білопілля, Магнітогорськ (РФ), краєзнав. музеях Львова, Луганська, Кіровограда, Херсона, Умані та ін.

Тв.: живопис – «Монтажник» (1960), «Слово Тараса», «На будові», «Сіячі» (усі – 1961), «Вставайте, кайдани порвіте!», «Незабаром травень» (обидва – 1964), «Тривога» (1965), «Наш паровоз, вперед лети» (1967), «До армії служити» (1969–70), «Проводи зими» (1972), «Підводники», «Портрет молодого інженера» (обидва – 1973), «Починається день» (1974), «Весілля», «Піднімають прапор» (обидва – 1975), «Присяга» (1978), «Напередодні», «Олексій Стаханов» (обидва – 1980), «У звільненому селі» (1981), «Перемога» (1982), «Зустріч ветеранів» (1983), «Палке літо 1943 р.» (1984); графіка – «Давній Псков. Печери» (1970), «Сковорода серед народу» (1972).

Літ.: Бровко Т. Експозиція харків’ян у Болоньї // Веч. Харків. 1976, 3 січ.; Серебрякова Є. Живописний світ Р. Баришникова // Там само. 1984, 17 листоп.; Румянцева И. Оставить след на земле (выставка к 60-летию со дня рождения) // КЗ. 1987, 28 июля.

В. Д. Путятін

Стаття оновлена: 2003