Баркалов Олексій Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Баркалов Олексій Степанович

БАРКА́ЛОВ Олексій Степанович (18. 02. 1946, с. Введенка Чугуїв. р-ну Харків. обл.) – спортсмен (водне поло). Батько Д. Баркалова. Засл. м. сп. СРСР (1970). Засл. тренер України (1988). Держ. нагороди СРСР. Закін. Харків. політех. ін-т (1972), Вище командне уч-ще МВС СРСР (1977). У складі збірної команди СРСР провів 412 ігор. Занесений до Книги рекордів Гіннеса та Зали спорт. слави водних видів спорту у Майямі (1993). Тренери Д. Смагоринський та М. Авдєєв. Чемпіон 20-х та 22-х Олімп. ігор (Мюнхен, 1972; Москва, 1980), сріб. призер 19-х Олімп. ігор (Мехіко, 1968), чемпіон світу (1975) та Європи (1970), сріб. призер чемпіонатів світу (1973), Європи (1974) та СРСР (1976). Бронз. призер чемпіонатів СРСР (1973–75). Переможець 5-ї (1971) та сріб. призер 6-ї (1975) Спартакіад народів СРСР. Виступав за спорт. клуби «Динамо» (Харків, 1957–71) та «Динамо» (Київ, 1971–80). У 1980–92 – тренер «Динамо» (Київ), 1992–95 – югослав. команди «Воєводина» (м. Нови Сад), 1995–98 – у Держкомспорті України, гол. тренер збірної України, 2001–02 – гол. тренер молодіж. збірної України. Почес. президент Федерації водного поло України. Серед вихованців – Д. Баркалов, А. Бєлофастов, О. Петрик, Г. Співаков.

К. П. Сахновський

Стаття оновлена: 2003