Барнаул - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Барнаул

БАРНАУ́Л – місто в Російській Федерації, адміністративний, промисловий, торгівельний, культурний, освітній центр Алтайського краю. Важливий транспорт. вузол (Південно-, Середньо- та Туркестано-Сибірські залізничні магістралі, річк. порт), одне з найбільших міст Зх. Сибіру. Пл. 320 км2, насел. 654,7 тис. осіб, з них українців – бл. 2,4 % (2001). Знаходиться на лівому березі р. Об, на рівнинній частині Алтай. краю, у природній зоні Передалтайського лісостепу. Гірничозавод. селище, засн. у 1730 рос. промисловцем О. Демидовим при мідноливарному з-ді. Від 1771 – місто, від 1796 мав статус гірничого міста. 1747–1917 – центр Алтай. округу (особиста власність царів), від 1937 – центр Алтай. краю. Українці селилися у Б. переважно у 2-й пол. – наприкінці 19 ст. з початком масової колонізації укр. переселенцями цілинних земель Алтай. краю (нині осн. с.-г. району Сибіру), були задіяні у металург., оброб., соледобув., харч. та ін. галузях пром-сті міста. У 20 ст. вихідці з України брали участь в організації низки пром. підпр-в Б., розвитку аграр. сектора, зокрема садівництва і землеробства, працювали на евакуйованих з України під час 2-ї світ. війни підпр-вах, очолювали рай. і міські адміністрації. Б. – найбільший пром. центр Алтай. краю: велике машинобудування й металообробка (електричне, транспортне, гірниче, металург., хім. устаткування, верстати, с.-г. машини, двигуни, обладнання для радіотехніки та електроніки), ремонт вагонів, пароплавів, хім. (гумоасбестовий комбінат), легка (бавовняні тканини, трикотаж, штучне волокно, вироби зі шкіри, хутра), харчова пром-сть (м’ясна, молочна, маслобійна, сиро- і пивоваріння), вироб-во буд. матеріалів (комбінати залізобетон. виробів, великопанел. домобудування), заготовлення лісу, вироб-во меблів тощо. У Б. є музеї: Алтай. краєзнавчий (засн. 1827, один із перших у Росії місц. краєзнав. музеїв), де у значному обсязі представлені також і предмети укр. прикладного мист-ва та етнографії 19–20 ст. переселенців з України (в експозиції ідентифікуються як «пд.-російські»); Худож. музей Алтай. краю; Алтай. крайовий музей образотвор. і приклад. мист-в; історії, літ-ри і мист-ва Алтаю; Військ. слави Алтаю; Виставк. зал СХ Алтаю; театри: Алтай. держ. театр ім. В. Шукшина, муз. комедії, для дітей та юнацтва, ляльк.; Держ. філармонія Алтаю; навч. заклади: ун-т, тех., пед., мед., с.-г. ун-ти; наук. заклади: ВАТ «Алтай. НДІ технології машинобудування», Алтай. НДІ землеробства і селекції с.-г. культур, Ін-т водних і екологічних проблем Сибір. відділ. РАН; 12 палаців і Будинків культури, телецентр тощо. На поч. 90-х рр. 20 ст. у Б. діяло Т-во укр. культури, яке провело низку літ.-мист. вечорів. У 1992 студія Крайового телебачення підготувала спец. телепередачу, створила докум. фільм про українців Алтай. краю, який демонструвався також на телеекранах України, на Всесвіт. форумі українців у Києві.

Літ.: Алтай в прошлом и настоящем. Барнаул, 1987; История Алтая в документах и материалах. Конец ХVII – начало ХХ века. Барнаул, 1991; Клинченко Т. Українські поселення в Алтайському краї // Укр. діаспора. К.; Чикаґо, 1995. Ч. 7.

Т. В. Клинченко

Стаття оновлена: 2003