Барський Вілен Ісакович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Барський Вілен Ісакович

БА́РСЬКИЙ Вілен Ісакович (27. 10. 1930, Київ) – живописець, письменник. Міжнар. премія ім. Д. Бурлюка (1991, РФ). Чл. СХУ (1967–80). Закін. Київ. худож. ін-т (1957; викл. Є. Волобуєв, С. Григор’єв, О. Яблонська) та творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1967). Працює у галузі станк. живопису, переважно портретного. Роботи позначені вправним рисунком, урівноваженою композицією й добре згармонійов. колоритом. Від 1957 – учасник виставок. 1981 виїхав до Ізраїлю, пізніше до Німеччини. Автор зорової (графічної) поезії; циклів лірики «Видеть», «Карта распутья», «Сны и свобода», «Жестокая осень», «Зарезервированные слова», «Осыпь»; циклів віршів у прозі «Тирады»; п’єс «Пушкин, Моцарт и Сальери» («НЛО», 1999, № 36), «Чистая совесть» («Замысел», 2001, № 7), есе; зб. конкрет. поезії «Слова» (Зиген, 1983). У перекл. на укр. мову опубл. ст. «Про С. Параджанова та його фільми» («Сучасність», Мюнхен, 1984, № 284).

Тв.: портрети – С. Всехсвятського (1954), Б. Гнєденка (1957), дівчини (1959), «Після операції. Професор М. Коломійченко» (1965), балерини Є. Стебляк (1966), «Двоє друзів. Ударники комуністичної праці Ю. Романов та В. Сучков» (1968); живопис – «Український вечір» (1961), «Дитина і бабуся» (1967); колаж «В’єтнамська циновка» (1967–75), «Українська ніч» (1968); графіка – серія «Вогонь–дим–симетрія», ліногравюра «Чотири персонажі кахельних плиток» (усі – 1968), колажі «Надгробок для Л.» (1977), «Нірвана-вхід» (1984), «Втеча» (1985), «Портрет героя» (1995).

Літ.: Лощилов И. Опыт интерпретации визуального текста // НЛО. 1995. № 16; Сухотин М. О двух склонностях написанных слов // Там само.

І. М. Блюміна

Стаття оновлена: 2003