Бартер

БА́РТЕР (англ. barter, від серед.-англ. bartren, серед.-франц. barater — обмінювати) — обмін продуктів та послуг на інші продукти й послуги без викори­ста­н­ня проміжних засобів обміну, грошей від­повід­но до встановлених правил обміну або за допомогою торгів. Ін. назва — натурал., або прямий обмін. Проводиться за єдиним договором, в якому з метою еквівалентності обміну, для ви­значе­н­ня роз­міру страхових сум, оцінки претензій, нарахува­н­ня санкцій фіксується сума договору. Здійсне­н­ня Б. має певні труднощі: він обмежений двома особами, які спроможні задовольнити взаємні потреби; пропорції обміну мають бути ви­значені до укладе­н­ня угоди (транс­акції); при обміні багато часу й зусиль витрачається на пошуки та здійсне­н­ня взаємовигід. угоди, а також занадто велика частка продуктів, виробів може залишатися в запасі; обмежені можливості здійсне­н­ня кількіс. під­рахунків госп. діяльності і, отже, ви­значе­н­ня на цьому рівні вигідності чи невигідності операцій обміну.

Б. складав значну частку базової діяльності, яка існувала до ринк. економіки й була «матеріальним жи­т­тям, або матеріальною спів­цивілізацією» (Ф. Бродель). При господарюван­ні на рівні самодо­статності домаш. і невеликих госп-в обмін продуктів та послуг від­бувався за умов ізоляції й незалежності людей одне від одного. Бартер. обмін був ви­значал. рисою стародав. економік упродовж тисячоліть. З виникне­н­ням грошей як засобу платежу по­ступово формувалася ринк. екон. дійсність, однак обидва види господарюва­н­ня спів­існували. Внаслідок екон. кризи 1973–74 виникла й набула роз­витку сучасна форма матеріал., позаринк. економіки. Це різні види прихованого натурал. обміну, прямий обмін послугами, числен­ні форми новітнього «ремісничого» виробництва з викори­ста­н­ням сучас. інформ. бази. Вважають, що цей вид діяльності, невід­ʼємними від якого є бартерні операції, пере­буваючи за межами ринку, забезпечує 30–40 % нац. продукту, хоча це, здебільшого, й не від­ображається офіц. статистикою. Новітньою пере­твор. формою Б. є обмін одиницями інформації через електрон­ні засоби комунікацій, зокрема Інтернет,– електрон. обмін. Цей різновид обміну в 2-й пол. 90-х рр. 20 ст. роз­винувся над­звичайно швидко. Сучасна між­нар. валютно-фінанс. система характеризується тим, що сотні мільярдів грошей у світі не обслуговують руху товарів, послуг, не є джерелом інвестицій, а залишаються лише засобом обміну грошей на гроші задля збагаче­н­ня, валют. спекуляцій. Це призводить до пере­творе­н­ня грошей в одиницю Б., роз­витку операцій обміну товарів і послуг на деривативних між­нар. ринках без викори­ста­н­ня готівкових грошей, що є різновидом Б. Бартер. обмін пере­важає в діяльності багатонац. під­приємств (БНП) і транс­нац. корпорацій (ТНК), які посідають значне місце в сучас. світ. економіці. Серед 100 найбільших госп-в світу налічується 48 БНП і ТНК. Обмін всередині цих під­приємств і здебільшого між ними проходить на основі адм.-організац. (трансферних) цін.

В екон. теорії, засн. на ідеї ентропії, а також у трактува­н­нях с. господарства з по­гляду енергет. затрат приділяється значне місце неринк. обмінам. У сучас. роз­винених економіках неринк. бартерні обміни спів­існують нарівні з ринковими. Від давніх часів в госп-ві України спів­існували подарунк., бартерні, товарно-грош. і ринк. обміни. На­прикінці 17 — у 18 ст. спо­стерігається зро­ста­н­ня сусп. поділу праці з роз­витком міського життя, міських і сільс. ремесел, продуктивності с. господарства. Одночасно збільшилися обсяги товарно-грош. обмінів і частково бартер. угод. Значне зро­ста­н­ня товарно-грош. обмінів на­прикінці 19 — поч. 20 ст. сприяло роз­виткові бартер. обмінів на тлі заг. нероз­виненості ринк. економіки в Україні. Планова соціаліст. економіка, що виникла на поч. 1920-х рр. і функціонувала до поч. 90-х рр. у СРСР та ін. соціаліст. країнах, була поверне­н­ням до своєрід. натурал., бартер. обміну. Осн. діяльністю керов. госп-в був роз­поділ і регулюва­н­ня виробництва продуктів у натурал.-фіз. величинах (штуках, кг, метрах тощо). Фінанс.-грош. інструменти в тій системі були такими лише за зовн. формою, а за змістом — пере­важно продовже­н­ням і вираже­н­ням економіки Б., натурал. обміну в деформованому ви­гляді. Реальні ринк. грош.-фінанс. від­носини були тільки у сфері роз­дріб. торгівлі й подіб. сферах, де ціни формувалися на основі попиту й пропозиції на товари та послуги або ви­значалися через викори­ста­н­ня світ. ринк. цін. Бартерний характер госп. діяльності за соціалізму мав певні особливості. При цьому господарюван­ні неминучими були марнотратство та волюнтарист. роз­поділ ресурсів. Разом з тим такий Б. маскував довготривалий процес щорічного без­від­шкодного від­рахува­н­ня з України 7–15 % прибутку на загальносоюзні потреби.

За умов незалежності України здійснюється пере­хід до ринк. економіки, звільне­н­ня цін, широке викори­ста­н­ня грошей, фінанс. інструментів. Водночас виникли й набули пошире­н­ня нові форми бартеризації, спричинені інфляцією й недо­статнім роз­витком ринк. та фінанс.-грош. від­носин. Значні й непередбачувані колива­н­ня цін, купівел. сили грошей, ризик та неви­значеність у звʼязку з їх викори­ста­н­ням, нероз­винутість грош.-фінанс. системи та роз­ладнаність роз­рахунків на її основі, роз­виток тіньової економіки, корупції стали причинами бартеризації у 90-х рр., яка охопила усі сфери господарства. В економіці України тих років пере­важав без­посеред. обмін продуктів, послуг або обмін з викори­ста­н­ням грошей-сурогатів. Бартерні операції складали не­значний від­соток у «бартеризованій» рад. економіці. Одразу після здобу­т­тя незалежності Україною вони становили лише 6 % від заг. обсягу пром. виробництва, 1998 — вже 43 %. Обсяг бартер. операцій у промисловості України 1999 склав 32 млрд грн (30 % ВВП України), зокрема Б. у від­вантаженій продукції промисловості 1997 становив 42,4 %, 1998 — 42,5 %, 1999 — 32,7 %, для порівня­н­ня: 2000 — 17,1 %. Бартер. обмін у с. госп-ві в цих роках становив від­повід­но 23,4 %, 26,2 %, 27,1 %, 18,6 %, в екс­порті продукції — 10,5 %, 7,5 %, 3,8 %, 1,5 %, імпорті — 10 %, 7,1 %, 3 %, 1,4 %. Широко практикувався такий різновид Б., як виплата заробіт. плати у натурал. формі.

Беручи до уваги різні форми Б., є під­стави припустити, що бл. 50–75 % с.-г. продукції 1996– 2000 реалізовувалося з викори­ста­н­ням бартер. схем. Пошире­н­ня Б. в госп-ві України спричинило спотворе­н­ня цін і роз­поділу ресурсів, збільшило можливості маскува­н­ня реал. стану виробництва. Тривалий роз­виток Б. під прикри­т­тям потреби забезпечити вижива­н­ня під­приємства за умов роз­ладна­н­ня роз­рахунків і грош.-фінанс. обігу та спаду виробництва зумовили утворе­н­ня під­приємств, які не мають на меті забезпечити попит споживача, знизити витрати, збільшити прибуток. Гол. мета таких під­приємств — продовжувати вироб. діяльність, не допустити закри­т­тя під­приємств. Б. характерний для економіки, що вже не є командно-адм., але ще не стала ринковою. За певний час таке господарюва­н­ня набуло внутр. рушіїв стабільності й самопідтримува­н­ня роз­витку. Виникла зацікавленість певних груп (керівники держ. або колиш. держ. під­приємств, а також працівники з низькою мотивацією до продуктив. діяльності) у збережен­ні таких госп. від­носин. Не­про­зорість господарюва­н­ня при Б., брак важелів і стимулів, які б спонукали керівників до ефектив. господарюва­н­ня, спричиняли конкуренцію і від­повід­не матер. за­охоче­н­ня залежно від результатів кер-ва, є вигідним для них, оскільки Б. створює можливості без­контрольно роз­поряджатися ресурсами під­приємства. Послабленість стимулів для ефектив. господарюва­н­ня при Б. позитивно спри­ймається і частиною працівників з низькою мотивацією до продуктив. праці. Показники Б. є різними залежно від галузі і сектору в нац. госп-ві України. Від­носно невеликою є частка продукції, реалізов. шляхом товарооб­міну у пром-стях: буд. матеріалів, деревооб­роб., целюлозно-папер., електро­енергет., палив., хім., машинобудуван­ні і металооб­робці. Ця частка значно вища у виробництві шин, нафтохім., цемент., фарфоро-фаянс., гірничошахт. і гірничоруд. пром-стях, трактор. і с.-г. машинобудуван­ні.

Сучасна держ. політика в Україні спроможна значно звузити сферу Б. в укр. економіці й роз­ширити ефективні товарно-грош. та ринк. від­носини. У 2-й пол. 2000 зменшено виплати заробіт. плати в натурал. формі, немонетарні роз­рахунки з держ. і місц. бюджетами, про­строчену дебіторську і кредитор. заборгованість у від­сотках до ВВП. У цей час почала згортатись векселізація як по­глиблена форма Б. Ця тенденція частково продовжувалась 2001–02. Позитивні зруше­н­ня у політиці не були системними і тривалими, тому їх вплив на Б. не проявився повною мірою. Аграрна реформа ще не могла спричинити істот. змін в сфері Б., хоч тут теж намітились певні позитивні зруше­н­ня. За січень–травень 2002 питома вага товарооб­мін. операцій у с. госп-ві становила 3,8 % (майже вдвічі менше порівняно з 2001). У зовн. торгівлі частка бартер. операцій у заг. обсязі екс­порту та імпорту за січень–квітень становила 0,1 %.

Бартер. обмін слід від­різняти від обміну подарунками або обміну на основі усталених звичаїв, обрядів та церемоній у тому чи ін. су­спільстві, який ґрунтується на взаємній вдячності. Вигода, що може виникати при обміні подарунками, не є матеріальною. Вона стосується соц. взаємин, веде до збільше­н­ня пре­стижу й авторитету, породжує меценатство й філантропію. При цьому су­спільство й релігія перед­бачають, що дародавець ді­стає ви­зна­н­ня, вдячність від людей на землі або в потойбіч. світі від Бога. В ринк. економіках, де знач. мірою витіснено бартерну форму обміну, обмін подарунками чи церемоніал. обмін не від­мер, а набув значного пошире­н­ня. Пере­хід від бартер. господарюва­н­ня до економіки, що ґрунтується на грош.-фінанс. інструментах, на ринк. засадах і забезпечує екон. зро­ста­н­ня, є зав­да­н­ням великої ваги для України на поч. 21 ст. Ефективність такої екон. політики базується на викори­стан­ні сучасних форм Б., які існують в роз­винених країнах, на основі від­бору найменш витратних з них, що до­зволить гармонійно по­єд­нати ринк. і неринк. обміни в укр. економіці.

Завантажити статтю