Бартош-Седенко Ніна Михайлівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бартош-Седенко Ніна Михайлівна

БА́РТОШ-СЕДЕ́НКО Ніна Михайлівна (02(14). 01. 1895, Одеса – 10. 08. 1959, там само) – співачка (драматичне сопрано), педагог. Закін. Одес. консерваторію (1918; кл. вокалу Ю. Рейдер). Дебютувала партією Наташі в опері «Русалка» О. Даргомижського (1920). У 1918–20, 1931–32, 1944–46 – солістка Одес., 1923–24 – Полтав., 1924–29 – Тифліс., 1929– 30 – Саратов., 1932 – Мінського, 1933 – Горьков. театрів опери та балету, 1934–35 – Сімфероп., 1935–36 – Воронез., 1937 – 39 – Архангел. філармоній. Працювала викл. (від 1940), доц. каф. вокалу (1946–59) Одес. консерваторії. Гастролювала з сольними концертами в Україні та Росії. Виступала з диригентами Й. Прибиком, О. Меліком-Пашаєвим, І. Паліашвілі . Серед учнів – Т. Пономаренко, Г. Грищенко, А. Іванова та ін. Виконувала твори П. Чайковського, С. Рахманінова, М. Римського-Корсакова, М. Мусоргського, Ф. Ліста, Ф. Шуберта, Р. Шуманна, Й. Брамса. Автор рукописів «Постановка дыхания и голоса», «Дыхание и резонаторы как главные факторы звукообразования».

Партії: Ярославна («Князь Ігор» О. Бородіна), Тамара («Демон» А. Рубінштейна), Марія, Кума, Оксана, Ліза («Мазепа», «Чародійка», «Черевички», «Пікова дама» П. Чайковського), Купава («Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Леонора, Амелія, Аїда («Трубадур», «Бал-маскарад», «Аїда» Дж. Верді), Норма (однойм. опера В. Белліні), Тоска (однойм. опера Дж. Пуччіні), Валентина («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Ізольда, Брунґільда («Тристан і Ізольда», «Валькірія» Р. Ваґнера), Джоконда (однойм. опера А. Понкієллі), Джульєтта («Казки Гоффманна» Ж. Оффенбаха), Сантуцца («Сільська честь» П. Масканьї).

Літ.: Седенко-Бартош в «Аиде» // Заря Востока. 1924, 26 окт.

С. В. Мірошниченко

Стаття оновлена: 2003