Бару Мирон Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Бару Мирон Йосипович

БА́РУ Мирон Йосипович (16(29). 03. 1907, Житомир – 23. 04. 1998, Харків) – правознавець. Д-р юрид. н. (1959), проф. (1960). Держ. премія УРСР (1984). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (1997). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Харків. ін-т нар. госп-ва (1929), де працював від 1931 (нині Нац. юрид. академія): асист., доц., зав. каф. труд. права (1954–64), проф. (1964–98). Досліджував проблеми цивіл. і труд. права.

Пр.: Учебник советского гражданского права. Москва, 1940 (співавт.); Жилищные права граждан. Х., 1954; Регрессные обязательства в трудовом праве. Москва, 1964; Охрана трудовой чести по советскому законодательству. Москва, 1966; Охрана прав авторов, изобретателей, рационализаторов. К., 1984; Актуальные проблемы правовой реформы: Сб. науч. тр. К., 1990; Актуальні питання трудового права // Вісн. АПрНУ. 1993. № 1; На шляху до нового трудового кодексу // ПрУ. 1995. № 5–6; Правове регулювання трудових відносин: Закон, мораль, справедливість // Там само. 1998. № 2.

Літ.: Выдающиеся педагоги ВШ Харькова.

П. І. Жигалкін, Г. С. Гончарова

Стаття оновлена: 2003