Басанавічюс Йонас

БАСАНА́ВІЧЮС Йонас (Basanavičius Jonas; 11 (23). 11.1851, с. Ожкабаляй, нині Литва — 16. 02. 1927, Вільнюс) — литовський громадський діяч, історик, фольклорист. Закін. мед. факультет (1879), навч. на істор.-філол. факультеті Моск. університету. 1882–84 стажувався з медицини у Празі та Відні. Мав приватну лікар. практику у Москві. 1891 прийняв болгар. громадянство. Працював окруж. лікарем у містах Лом, Єлена, Варна. Один з авторів програми Демократ. партії Болгарії, був серед ініціаторів скликання Великого Вілен. сейму. 1905 повернувся до Литви. 1917–18 — учасник Литов. ради. Зі студент. років захопився фольклористикою. Прихильник міфол. школи. Уклав і видав зб. «Litetuviškos pasakos» («Литовські казки», Шенандоа, т. 1, 1898; т. 2, 1902), «Ožkabalių dainos» («Ожкабаляйські пісні», 1-е вид. — Тільже, т. 1,1884; т. 2,1902; 2-е вид. — Шенандоа, 1902), «Iš gyvenimo Ііеtuviškų νėlių bei velhių» («Із життя литовських духів та чортів», Чикаґо, 1903), «Litetuviškos pasakos įvairios» («Різні литовські казки», у 4-х т., Чикаґо, 1903–05). У 1883 заснував і був ред. перших номерів визнач. видання литов. нац. відродження (оскільки цар. режимом було заборонено книгодрукування литов. мовою до 1904, видавалось у Пруссії — спершу в Раґайнє, згодом — у Тільже) щомісячника журнал. зразка «Аušrа» («Зоря»), де (1885, № 7–8) опубл. перші переклади Ю. Андзюлайтіса-Кальненаса балад та віршів Т. Шевченка (без зазначення авторства), що відіграло значну роль у формуванні естет. ідеалу молодої нац. литов. поезії пізнього романтизму. Виступав за скасування заборони друку литов. творів латиницею. 1907 заснував Литов. наук. товариство (ЛНТ), що підтримувало зв’язки з НТШ й обрало М. Грушевського 1908 своїм чл.-кореспондентом; опублікував статтю «Литовські народні пісні» у «ЛНВ» (1910, т. 52, кн. 11). Незмін. голова ЛНТ та ред. його зб. «Lietuvių Tauta» («Литовська Нація»). Особисту бібліотеку та майно передав ЛНТ. Листувався з М. Грушевським. Відомий лист М. Грушевського від 1(14) серпня 1908 (опубл. у «Lietuvių Tauta»), в якому він вмотивовував істор. потребу солідарності укр., білорус. та литов. народів, набув знач. резонансу серед діячів литов. нац. відродження. Історіософія Б. базується на ідеології творення незалеж. держав за принципом етніч. домінування. Досліджував проблеми етногенезу литовців, обґрунтував гіпотезу їхнього походження від тракійців-фригійців. Збирав матеріали з історії нац.-визв. руху в Литві. У 1993–2003 Інститут литов. літ-ри та фольклору (Вільнюс) перевидав фольклорист. записки та дослідження Б. в 13-ти томах «Jono Basanavičiaus tautosakos biblioteka» («Фольклорна бібліотека Йонаса Басанавічюса»).

Завантажити статтю