Басов Яків Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Басов Яків Олександрович

БА́СОВ Яків Олександрович (20. 01 (02. 02). 1914, Сімферополь – 16. 03. 2004, м. Ялта, АР Крим) – живописець і графік. Засл. художник УРСР (1978). Чл. НСХУ (1958). Держ. премія АР Крим (1997). Навч. у студії М. Самокиша в Сімферополі (1922–31), в Ін-ті живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (1933–37; майстерня В. Шухаєва). Від 1946 жив у Криму. Працював переважно в жанрі пейзажу, зокрема морського. Створив серії пейзажів Москви, С.-Петербурга, країн Балтії, Півночі РФ, Якутії, України, Криму. Природа в картинах Б. представлена піднесеною, динамічно-драм., живою, естетично досконалою стихією. Б. – учасник респ. і всесоюз. виставок. Мав бл. 60 персонал. виставок (з них 4 – у Києві). Роботи Б. експонувалися в багатьох країнах світу. Твори зберігаються в НХМ України. В Алупці (АР Крим) відкрито міський музей Б. (1997).

Тв.: «Море» (1948), «У мирні дні» (1953), «Вечір на рейді» (1955), «Осінь на виноградниках» (1956), «Мигдаль цвіте» (1968), серія «Батьківщина» (1970), «Сейнери» (1974), «Штормова погода» (1975), «Таврида» (1989), «Сріблястий день» (1990), «Човни» (1991), «Ранок» (1992), «На просторах Криму», «Вечірнє море» (обидва - 1993), «Сонячна Ялта» (1994); цикли акварелей - «Сільські мотиви» (1962), «На Півночі» (1964), «Львів» (1965), «Моя Україна» (1969), «Весна в Україні» (1971) , «Севастополь» (1972), «Керч рибальська» (1974), «Земля весняна» (1977), «Чорне море», «Якутія» (обидва – 1978), «Земля України» (1980), «Київ сьогодні» (1982), «Ялта – місто біля моря» (1987), «Земля Тавриди» (1991), «Пори року», «Весна на Півдні», «Бахчисарай» (усі – 1995), «Весна в Криму» (1999).

Літ.: Яков Басов. Акварели: Каталог. Сф., 1978; Яків Басов: Альбом. К., 1979; Акварели Якова Басова: Каталог. Сф., 1985; Журавская И. Е. Яков Басов. Диалоги и очерки. К., 1991; Яков Басов. Страницы творческой биографии. Записки художника. Поэзия пейзажа. К., 1995; Крымский альбом. К., 1996; Басов Я. Знайти приховану велич // ОМ. 2003. № 2.

I. С. Навротська

Стаття оновлена: 2016