Батицький Павло Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Батицький Павло  Федорович

БАТИ́ЦЬКИЙ Павло Федорович (14(27). 06. 1910, Харків – 17. 02. 1984, Москва) – військовий діяч. Маршал Рад. Союзу (1968), Герой Рад. Союзу (1965). Держ. нагороди СРСР. В армії від 1927. Закін. у Москві Військ. академію ім. М. Фрунзе (1938), Військ. академію Генштабу (1948). Під час. 2-ї світ. війни – нач. штабу дивізії, ком-р стрілец. дивізії та стрілец. корпусу, брав участь у визволенні України, Молдови, Білорусі. Керував військами під час форсування Дніпра в р-ні Канева, визволення Черкас, в оточенні й ліквідації Корсунь-Шевченків. угруповання ворога (січень–лютий 1944). У складі військ 2-го Укр. фронту серед перших вийшов на кордон із Румунією й форсував р. Прут, потім визволяв Бобруйськ, Барановичі, Брест. Б. відзначився також у боях за визволення Польщі, Праги, під час ліквідації нім.-фашист. сил у Сх. Пруссії, штурму Берліна. Від 1954 – командувач військами Моск. округу ППО, від 1965 – 1-й заст. нач. Генштабу ЗС СРСР, 1966–78 – головнокомандувач військами ППО СРСР, заст. головнокомандувача Обʼєднаними ЗС держав-учасниць Варшав. договору, заст. міністра оборони СРСР. Від 1978 – в Групі ген. інспекторів МО СРСР. Депутат ВР СРСР 6–9-го скликань.

Пр.: Войска противовоздушной обороны. Москва, 1977.

Літ.: Маршал Советского Союза П. Ф. Батицкий // Военно-истор. журн. 1980. № 6.

Д. Б. Афанасенко

Стаття оновлена: 2003