Білоблоцький Микола Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білоблоцький Микола Петрович

БІЛОБЛО́ЦЬКИЙ Микола Петрович (24. 12. 1943, с. Дем’янівка Нижньосірогоз. р-ну Запоріз., нині Херсон. обл.) – політичний діяч, дипломат. Нар. депутат України (1990–94). Має ранг Надзвич. і Повноваж. Посла України (1999). Канд. екон. н. (1983). Повний кавалер ордена «За заслуги» (1998, 1999, 2003). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2013). Закін. Херсон. с.-г. ін-т (1970), ВПШ при ЦК КПРС (1977). Працював техніком-гідрологом у Волгогр. обл. (РФ, 1962–64). Був на комсомол. та парт. роботі у Микол. та Черкас. обл. (1964–90), а також на кер. посадах у респ. органах; 1990–94 – голова Комісії ВР України з питань соц. політики і праці; 1994–96 – ген. дир. акц. буд. компанії «Золоті ворота» (Київ); 1996–97 – Міністр праці України; 1997–98 – Віце-прем’єр-міністр України з питань соц. політики, Міністр праці та соц. політики України; 1998–99 – глава Адміністрації Президента України. Від 1997 – голова нагляд. ради Нац. фонду соц. захисту матерів і дітей «Україна – дітям»; від 1998 – заст. голови Координац. ради з питань місц. самоврядування; від 1999 – заст. голови Держ. комісії з проведення в Україні адм. реформи, Надзвич. і Повноваж. Посол України в РФ.

Л. М. Колотилова

Стаття оновлена: 2016