Білобородов Олексій Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білобородов Олексій Олексійович

БІЛОБОРО́ДОВ Олексій Олексійович (псевд.: Ол. Андрович, О. Теплий; 16. 03. 1872, м. Кропивна, нині Тульс. обл., РФ – після 1903, Харків) – публіцист, громадсько-політичний діяч. Закін. Люцин. реальне уч-ще і 1-й курс Ліс. ін-ту в С.-Петербурзі, звідки був відрах. за рев. діяльність. Від 1893 – під неглас. наглядом поліції. Від 1894 – у Львові, де співпрацював з І. Франком. Друкувався в ж. «Народ», «Житє і слово». 1895 переїздить на Кубань. Давав приватні уроки в Катеринодарі, працював у г. «Кубанские областные ведомости» і «Приазовский край», деякий час проживав у Владикавказі. 1896 переїхав до Новоросійська, працював пом. секр. у міській управі. Обирався гласним. Підтримував зв’язки з місц. укр. громадою. Один із засн. Т-ва любителів вивчення Кубані. Неглас. нагляд знято 12 березня 1903.

Пр.: Століття вірменської преси // ЖС. 1895. № 2; Естественный прирост населения в Терской области // Терские ведомости. 1895, 16 авг.; Земледелие в Терской области // Там само, 10, 13, 15, 20 сент.; Скотоводство в Терской области // Там само, 24 сент.; Памяти Шевченко // Кубан. обл. ведомости. 1896, 25 февр.; Пришлые рабочие на Кубанщине // Север. вест. 1896. № 2; Пам’яті учителя // Драгоманов М. Листи до І. Франка і інших: 1887–1895. Л., 1908.

Літ.: Городецкий Б. М. Очерк развития русской периодической печати на Северном Кавказе. Катеринодар, 1914.

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2003