Білогірськ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білогірськ

БІЛОГІ́РСЬК (до 1944 – Карасубазар) – місто АР Крим, райцентр. Знаходиться у долині р. Біюк-Карасу (притока Салгиру), за 42 км на Зх. від Сімферополя. Пл. 6,7 км2. Насел. 18 790 осіб (2001, складає 120,2 % до 1989), з яких: росіяни – 37 %, українці – 28 %, крим. татари – 24,5 % та ін. Автостанція. Має автобусне сполучення з усіма містами АР Крим. Назва Б. походить від Білої скелі (г. Ак-Кая). Тер. сучас. Б. була заселена ще з часів палеоліту. Перша писемна згадка про Карасубазар (у перекл. з татар. – ринок на Чорній річці) як важливий пункт на караван. шляху датується 13 ст. У Криму був гол. містом окремого каймаканства. У 15 ст. став значним містом, наприкінці 16 ст. за кількістю насел. випереджав усі міста п-ова. 1675 на Карасубазар здійснив похід загін запороз. козаків на чолі з кошовим отаманом Сірком і визволив тисячу полонених. 1736, після того як рос. фельдмаршал Б. Мініх захопив і спалив ханську столицю Бахчисарай, крим. хан Фета-Ґірей переніс столицю в Карасубазар, а 1737 місто було зайняте рос. військами під проводом генерала Дугласа. 1777 рос. загін під командуванням О. Суворова в околицях Карасубазара мав військ. сутичку з турец.-татар. військами. 1784 місто було центром гол. упр. завойованого краю. З давніх часів це було багатонаціональне місто, до 70-х рр. 18 ст. значну частину його насел. становили вірмени; був одним з осередків створення вірмен. рукописів. У серед. 80-х рр. 18 ст. у місті проживало 3200 крим. татар. 1906–08 видавалася г. «Ватан хадымы» («Слуга вітчизни»). Від 1921 – райцентр. 1944 крим. насел. було депортоване. Наприкінці 60-х – на поч. 70-х рр. 20 ст. перші кримськотатар. сім’ї почали повертатися з місць депортації у Б. та Білогір. р-н. Нині у Б. функціонують підпр-ва: Білогір. винороб. з-д, ВАТ «Білогір. з-д буд. матеріалів», колект. підпр-во «Білогір. кар’єроуправління» та ін. Є 2 водосховища. У місті – 4 заг.-осв. шк., 2 дитсадки, 2 лікув. установи, поліклініка, Будинок культури, 2 б-ки, муз. та дит. спорт. школи, 2 спортклуби, стадіон. Є краєзнав. музей, готель, відділ. 2-х банків. У Б. – 4 реліг. заклади, зокрема 2 мусульманські. У Б. діють регіон. відділ. Меджлісу кримськотатар. народу, Орг-ції кримськотатар. нац. руху, Ліги кримськотатар. жінок та ін., відкрито Крим. нац. школу, культур. центр «Боразан». Пам’ятка арх-ри – залишки караван-сараю Таш-хана, зведеного у 15 ст. Археол. пам’ятки – 4 стоянки первісної людини мустьєр. епохи: Ак-Кая ІІІ, Заскельна ІІІ, V, VI. Встановлено пам’ятник уродженцю Б., кримськотатар. поетові, тюркологу Б. Чобан-заде (відкрито б-ку його імені); пам’ятник воїнам і партизанам, які загинули під час 2-ї світ. війни, меморіал на честь тричі Героя Соц. Праці фізика К. Щолкіна, пам’ятник Герою Рад. Союзу О. Мірошниченку, воїнам-афганцям; пам’ятник генералісимусу О. Суворову. У Б. народилися поет Амеді Гірайбай, письменники А. Ільяс Шейхзаде (Алманли), Джеміль Сейдамет, адмірал Л. Серебряков, Герой Рад. Союзу О. Мірошниченко. Тут проживав вірм. композитор О. Спендіаров.

Літ.: Къырым векили (Представник Криму) // Теджиман. 1907, 10 лют.; Кілесса В. Г. Білогірськ: Краєзнав. нарис. Сф., 1979; Сеферов Э. Архитектурные памятники эпохи крымского ханства: из культурного наследия крымских татар. Карасубазар // ГК. 1997, 14 февр.; Зінченко Ю. Кримські татари: істор. нарис. К., 1998; Все о Крыме. Х., 1999; Килесса В. Г. Дивный край старины глубокой: Историко-краеведчес. очерк. Сф., 2001.

В. Г. Кілесса

Стаття оновлена: 2003