Білогірськ

Визначення і загальна характеристика

БІЛОГІ́РСЬК (до 1944 — Карасубазар) — місто АР Крим, райцентр. Знаходиться у долині р. Біюк-Карасу (притока Салгиру), за 42 км на Зх. від Сімферополя. Площа 6,7 км². Насел. 18 790 осіб (2001, складає 120,2 % до 1989), з яких: росіяни — 37 %, українці — 28 %, крим. татари — 24,5 % та ін. Авто­станція. Має автобусне сполуче­н­ня з усіма містами АР Крим. Назва Б. походить від Білої скелі (г. Ак-Кая). Тер. сучас. Б. була заселена ще з часів палеоліту. Перша писемна згадка про Карасубазар (у перекл. з татар. — ринок на Чорній річці) як важливий пункт на караван. шляху датується 13 ст. У Криму був гол. містом окремого ка­ймаканства. У 15 ст. став значним містом, на­прикінці 16 ст. за кількістю насел. випереджав усі міста п-ова. 1675 на Карасубазар здійснив похід загін запороз. козаків на чолі з кошовим отаманом Сірком і визволив тисячу полонених. 1736, після того як рос. фельдмаршал Б. Мініх захопив і спалив ханську столицю Бахчисарай, крим. хан Фета-Ґірей пере­ніс столицю в Карасубазар, а 1737 місто було зайняте рос. військами під проводом генерала Дугласа. 1777 рос. загін під командува­н­ням О. Суворова в околицях Карасубазара мав військ. сутичку з турец.-татар. військами. 1784 місто було центром гол. упр. заво­йованого краю. З давніх часів це було багатонаціональне місто, до 70-х рр. 18 ст. значну частину його насел. становили вірмени; був одним з осередків створе­н­ня вірмен. рукописів. У серед. 80-х рр. 18 ст. у місті проживало 3200 крим. татар. 1906–08 видавалася г. «Ватан хадымы» («Слуга вітчизни»). Від 1921 — райцентр. 1944 крим. насел. було депортоване. На­прикінці 60-х — на поч. 70-х рр. 20 ст. перші кримськотатар. сімʼї почали повертатися з місць депортації у Б. та Білогір. р-н. Нині у Б. функціонують під­приємства: Білогір. винороб. завод, ВАТ «Білогір. завод буд. матеріалів», колект. під­приємство «Білогір. карʼєро­управлі­н­ня» та ін. Є 2 водо­сховища. У місті — 4 заг.-осв. шк., 2 дитсадки, 2 лікув. установи, поліклініка, Будинок культури, 2 б-ки, муз. та дит. спорт. школи, 2 спорт­клуби, стадіон. Є крає­знавчий музей, готель, від­діл. 2-х банків. У Б. — 4 реліг. заклади, зокрема 2 мусульманські. У Б. діють регіон. від­діл. Меджлісу кримськотатар. народу, Організації кримськотатар. нац. руху, Ліги кримськотатар. жінок та ін., від­крито Крим. нац. школу, культур. центр «Боразан». Памʼятка архітектури — залишки караван-сараю Таш-хана, зведеного у 15 ст. Археол. памʼятки — 4 стоянки первісної людини мустьєр. епохи: Ак-Кая ІІІ, Заскельна ІІІ, V, VI. Встановлено памʼятник уродженцю Б., кримськотатар. поетові, тюркологу Б. Чобан-заде (від­крито бібліотеку його імені); памʼятник воїнам і партизанам, які загинули під час 2-ї світової війни, меморіал на честь тричі Героя Соц. Праці фізика К. Щолкіна, памʼятник Герою Рад. Союзу О. Мірошниченку, воїнам-афганцям; памʼятник генералісимусу О. Суворову. У Б. народилися поет Амеді Гірайбай, письмен­ники А. Ільяс Шейхзаде (Алманли), Джеміль Сейдамет, адмірал Л. Серебряков, Герой Радянського Союзу О. Мірошниченко. Тут проживав вірм. композитор О. Спендіаров.

Літ.: Къырым векили (Пред­ставник Криму) // Теджиман. 1907, 10 лют.; Кілес­са В. Г. Білогірськ: Крає­знав. нарис. Сф., 1979; Сеферов Э. Архитектурные памятники эпохи крымского ханства: из культурного наследия крымских татар. Карасубазар // ГК. 1997, 14 февр.; Зінченко Ю. Кримські татари: істор. нарис. К., 1998; Все о Крыме. Х., 1999; Килес­са В. Г. Дивный край старины глубокой: Историко-краеведчес. очерк. Сф., 2001.

В. Г. Кілес­са

Завантажити статтю