Білогір’я - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білогір’я

БІЛОГІ́Р’Я (до 1946 – Ляхівці) – селище міського типу Хмельницької області, райцентр. Знаходиться на р. Горинь (притока Прип’яті, бас. Дніпра), за 126 км на Пн. Зх. від обл. центру. Залізнична ст. Суховоля. Автостанція. Пл. 10,3 км2. Насел. 5709 осіб (2001, складає 102,8 % до 1989), переважно українці. У серед. 9 ст. на тер. сучас. Б. існувало поселення слов’ян. племені волинян. 1199 належало до Галиц.-Волин. князівства. 1242, 1259, 1289 його не раз спустошували монголо-татари. Від 40-х рр. 14 ст. входило до складу Литов. князівства. Згодом сюди почали переселятися поляки, які утворювали т. зв. ляховецькі двори. Звідси походить назва с-ща – Ляхівці, перша письм. згадка про яке датується 1441. У 1569 Ляхівці відійшли до Польщі. 1583 отримали Маґдебур. право. У 16–18 ст. – осередок соцініанства. Після 3-го поділу Польщі 1795 Ляхівці ввійшли до складу Поділ., а від 1796 – Волин. губ. 1890 було відкрито першу лікарню, 1902 – двокласну школу. 1914 завершено прокладання залізниці від Шепетівки до Ланівців через Ляхівці. 1923–62, від 1965 – райцентр. Від 5 липня 1941 до 22 січня 1944 були окуповані нім.-фашист. загарбниками. Назва «Б.» походить від «білих гір» – оголених покладів крейди навколо с-ща. Від 1960 – смт. Найбільші пром. підпр-ва: колект. підпр-во «Білогір. ремонтно-мех. з-д» (випускає корморізки), ВАТи – «Білогір. з-д молоч. продуктів» та «Білогір. комбінат хлібопродуктів», цегел. з-д, лісгосп тощо. У Б.– заг.-осв. та муз. школи, центр. рай. лікарня, рай. Будинок культури, кінотеатр, рай. б-ка. Є стадіон, ДЮСШ, 3 спорт. т-ва: «Колос», «Динамо», «Гарт». Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. Встановлено пам’ятник Т. Шевченку, меморіал на честь воїнів, які загинули у 2-й світ. війні. Архіт. та археол. пам’ятки: городище з руїнами фортеці (12 ст.), залишки земл. замку, костелу та келій Домінікан. монастиря (усі – 16 ст.).

Л. П. Туркот

Стаття оновлена: 2003