Білогір’я
БІЛОГІ́РʼЯ (до 1946 — Ляхівці) — селище міського типу Хмельницької області, райцентр. Знаходиться на р. Горинь (притока Припʼяті, бас. Дніпра), за 126 км на Пн. Зх. від обл. центру. Залізнична ст. Суховоля. Автостанція. Площа 10,3 км2. Насел. 5709 осіб (2001, складає 102,8 % до 1989), переважно українці. У серед. 9 ст. на тер. сучас. Б. існувало поселення словʼян. племені волинян. 1199 належало до Галиц.-Волин. князівства. 1242, 1259, 1289 його не раз спустошували монголо-татари. Від 40-х рр. 14 ст. входило до складу Литов. князівства. Згодом сюди почали переселятися поляки, які утворювали т. зв. ляховецькі двори. Звідси походить назва с-ща — Ляхівці, перша письм. згадка про яке датується 1441. У 1569 Ляхівці відійшли до Польщі. 1583 отримали Маґдебур. право. У 16–18 ст. — осередок соцініанства. Після 3-го поділу Польщі 1795 Ляхівці ввійшли до складу Поділ., а від 1796 — Волин. губ. 1890 було відкрито першу лікарню, 1902 — двокласну школу. 1914 завершено прокладання залізниці від Шепетівки до Ланівців через Ляхівці. 1923–62, від 1965 — райцентр. Від 5 липня 1941 до 22 січня 1944 були окуповані нім.-фашист. загарбниками. Назва «Б.» походить від «білих гір» — оголених покладів крейди навколо с-ща. Від 1960 — смт. Найбільші пром. підприємства: колект. підприємство «Білогір. ремонтно-мех. завод» (випускає корморізки), ВАТи — «Білогір. завод молоч. продуктів» та «Білогір. комбінат хлібопродуктів», цегел. завод, лісгосп тощо. У Б.– заг.-осв. та муз. школи, центр. рай. лікарня, рай. Будинок культури, кінотеатр, рай. б-ка. Є стадіон, ДЮСШ, 3 спортивного товариства: «Колос», «Динамо», «Гарт». Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. Встановлено памʼятник Т. Шевченку, меморіал на честь воїнів, які загинули у 2-й світ. війні. Архіт. та археол. памʼятки: городище з руїнами фортеці (12 ст.), залишки земл. замку, костелу та келій Домінікан. монастиря (усі — 16 ст.).
Л. П. Туркот
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
