Білозір Ігор Йосипович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білозір Ігор Йосипович

БІЛОЗІ́Р Ігор Йосипович (24. 03. 1955, м. Радехів Львів. обл. – 28. 05. 2000, Львів) – композитор, естрадний співак, диригент. Нар. арт. України (1996). Орден «За заслуги» 1-го ступ. (2009). Закін. хормейстер. відділення Львів. муз.-пед. уч-ща (1974), диригент.-хоровий (1980; кл. О. Сотничук) і композитор. (1988; викл. В. Камінський та Л. Мазепа) ф-ти Львів. консерваторії. Перший профес. запис – на облрадіо у передачі «Мандрівний меридіан» (1969). Від 1977 очолював ансамбль «Ритми Карпат». Засн. і худож. кер. вокал.-інструмент. ансамблю «Ватра» (1979), з яким гастролював у США, Канаді, Польщі, Афганістані, Росії, Угорщині, Німеччині. Стажувався в Канаді та США (1990). Організатор муз.-мист. центру «Ватра» у Львові (1991). Автор естрад. пісень та обробок укр. нар. мелодій. Співпрацював із поетами: Б. Стельмахом («Рушимо, рушимо», «Весільний марш», «Пшеничне перевесло», «Мамина світлиця», «Калино-малино»), П. Запотічним («Ніби вчора, моя мамо», «Коханий»), Р. Кудликом («Спогади літньої ночі», «Лебеді весни»), Г. Копич («Голубий сніг», «Раби», «Лицарі»). Пісні Б. – у репертуарі зарубіж. колективів і виконавців, зокрема Квітки Цісик. Талант композитора та аранжувальника позначений оригінал. відчуттям нац. колориту й мелосу. Став жертвою хуліган. нападу. На місці трагедії, що набула гучного резонансу, встановлено пам’ятний знак Б.

Літ.: Бенч О. Ігор Білозір // УкрС. 2001. Спецвипуск. Т. 19.

Н. П. Потушняк

Стаття оновлена: 2016