Білокінь Іван Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білокінь Іван Андрійович

БІЛОКІ́НЬ Іван Андрійович (12. 10. 1912, с. Старі Кодаки Катеринослав. губ., нині Дніпроп. р-ну Дніпроп. обл. – 05. 07. 2002, Москва) – журналіст. Учасник 2-ї світ. війни, мав бойові нагороди. Чл. т-ва «Славутич» (Москва). Закін. Ленінгр. ін-т журналістики (1939), ВШ розвідки. Працював у КДБ, звільнений. Зав. редакції, заст. відп. секр., спец. кор. (1950–59), позаштат. кор. (від 1960) «Литературной газеты». В. о. відп. секр., зав. відділу пропаганди, нач. відділу пам’яток мист-ва Центр. ради Всерос. т-ва охорони пам’яток історії та культури (1966–70). Публікував статті на теми укр. історії та культури у журналах «Москва», «Октябрь», укр. періодиці, зокрема в ж. «Всесвіт», моск. г. «Український кур’єр».

Тв.: Любовь к прекрасному // Москва. 1960. № 3; Наше, родное! // Там само. 1961. № 4; Дом с мезонином // Там само. 1971. № 10; Размышлению простор // Там само. 1972. № 7; Первый наставник // Детская лит-ра. 1975. № 2; Память и красота // Москва. 1979. № 7; Утро творения // Там само. 1982. № 3.

С. І. Білокінь

Стаття оновлена: 2003