БІЛОКІ́НЬ Іван Петрович (26. 03(08. 04). 1914, с. Кожанка Васильків. пов. Київ. губ., нині Фастів. р-ну Київ. обл. — 12. 01. 1975, Київ) — фізіолог рослин, історик ботаніки. Батько С. Білоконя. Доктор біо­логічних наук (1968). Учасник 2-ї світової війни, мав бо­йові нагороди. Закін. Київський університет (1937), де від­тоді працював: доцент (від 1949), в. о. професор (від 1965), професор (від 1969) каф. фізіології й біо­хімії рослин, одночасно 1947–49 — за­ступник проректора, 1949–51 — за­ступник декана, 1952–56 — декан біо­лого-ґрунто­знав. ф-ту, від 1951 — за­ступник директора, від 1961 — директор Ботан. саду ім. О. Фоміна. Досліджував історію ви­вче­н­ня ботаніки в Київ. університеті. Використовуючи архівні дані, склав наук. біо­графію М. Максимовича (1954), видав праці про життя та діяльність М. Холодного, С. Навашина, Д. Заболотного, В. Фінна, Н. Гаморака, М. Мойсеєвої та ін. Ініціатор створе­н­ня у Ботан. саду ділянок: морфологічної, спорових та лікар. рослин, а також добудови великої оранжереї. Написав нарис історії Укр. ботан. товариства (1959), роз­діли з екології рослин, історії ботаніки, стат­ті про ботан. установи для «Словника-довід­ника з ботаніки» (К., 1965), одним із редакторів-упорядників якого він був, роз­діли з фізіології та біо­хімії рослин, а також мікробіо­логії для «Краткой истории ботаники» (Москва, 1968). Спів­автор «Истории Киевского университета» (К., 1959), навч. посіб. «Ріст і роз­виток рослин» (К., 1975). Написав кілька праць про роз­виток ботаніки в Чехословач­чині, Польщі, Німеч­чині. Під­готував «Словник ботаніків Київського університету» (не опубл.). Досліджував фізіологію водного режиму рослин, ви­вчав метамерну різно­якісність вегетатив. і генератив. органів рослин.