Білокінь Сергій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Білокінь Сергій Іванович

БІЛОКІ́НЬ Сергій Іванович (01. 07. 1948, Київ) – історик, джерелознавець, бібліофіл. Син І. Білоконя. Канд. філол. н. (1978), д-р істор. н. (2000). Чл.-кор. УВАН (2001). Засл. діяч н. і т. України (2007). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2002). Закін. Київ. ун-т (1971). Голова Київ. наук. т-ва ім. П. Могили (1990). Ініціатор вид. ж. «Наше минуле» (1993), серії «Хто є хто в Україні?» (1994). Від 1996 працює пров. н. с. Ін-ту історії НАНУ. Від 2002 – керівник Центру культуролог. досліджень цього ін-ту. Досліджує історію укр. аристократії, культури, Церкви, більшов. репресій. Праці про укр. істориків, письменників, мистецтвознавців, діячів православ. церкви, а також із заг. питань джерелознавства та історіографії, книгознавства. Автор і наук. консультант енциклопед. видань та наук.-популяр. фільмів. Видав спогади М. Грушевського (1988–89), низку праць С. Єфремова.

Пр.: Закоханий у вроду слів: М. Зеров – доля і книги. К., 1990; Чи маємо ми історичну науку? // Наше минуле. 1993. Ч. 1(6); Нариси історії української інтелігенції: У 3 кн. К., 1994. Кн. 1–2; Доля української національної аристократії // Генеза. К., 1996. Кн. 1(4); Іванна Синенька-Іваницька. К., 1997; Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. 1917–1941 рр.: Джерелознавче дослідж. К., 1999; Механизм большевистского насилия. К., 2000; Музей України: Збірка П. Потоцького. К., 2002.

Літ.: Кузьменко О. Д. Сергій Білокінь: Бібліогр. покажч. К., 1989; Гирич І. Оборонець і дослідник національної культурної спадщини // ПУ. 1998. Ч. 3–4(120–121).

О. М. Романів

Стаття оновлена: 2016